Уперше опубліковано: 05.11.2016
Авторка перекладу: Світлана
Цими днями ті, хто не забув, згадують Угорське повстання і те, як його совок придушив. Це був чи не перший випадок, коли країна, що потрапила в комуністичне павутиння, намагалася розірвати пута і вирватися на волю. Потім була Чехословаччина і перманентно – Югославія. Але остання не випробувала на собі всіх принад «звільнення», бо перебувала на околиці соціалістичного світу і мала досить непогані стосунки зі своїми сусідами, які вже входили до блоку НАТО. Але ті, хто відчув на своїй шкурі методи російського «визволення», навряд чи колись про це забудуть.
Тут ми торкнемося лише одного аспекту, який заведено замовчувати, але який демонструється «визволителями» щоразу, незалежно від форми державного правління або ладу. Власне, йдеться про головну характерну рису російсько-совкового воїнства – мародерство.
Цю сторінку російсько-совкової історії досліджено слабко, бо вона є ганебною, незмивною плямою як на армії, так і на державі, яка створила таку армію. Адже навряд чи можна уявити, що у 20-21 століттях можуть бути актуальними звичаї стародавніх воїнів чи середньовічних флібустьєрів, коли «визволитель» давав своїм солдатам від дня до трьох днів на пограбування й насильство. Але навіть у ті часи ватажки армії або зграї уявляли, що подібні речі слід суворо обмежувати в часі, бо місцеве населення може повстати. Ця логічна поведінка зовсім не спрацьовувала ні в російській, ні в совковій, ні знову в російській армії. Напевно, є якийсь стрижень, який проносить мародерство крізь віки та епохи.
Як це не дивно, ми вважаємо, що причина спадкового армійського мародерства лежить осторонь армії. Там це набуває свого яскравого прояву, але причина – глобальна і стосується всього населення росії.
Ця причина так само хронічна і патологічна, як і мародерство, – постійна безвідповідальність влади стосовно своїх підданих, а згодом – і громадян. Справді, царі, генсеки, а тепер – і президенти рф ставилися і ставляться до підвладного населення як до худоби. Причому ми анітрохи не звинувачуємо цю саму владу в такому скотинячому ставленні, бо саме населення в його переважній частині генетично готове приймати таке ставлення до себе, а отже – згодне з роллю худоби. Саме з цієї причини московією, росією, СРСР і рф переважно правили нездорові виродки, а вдячне населення обожнювало найбільш кривавих із них, підносячи на п’єдестали та оголошуючи їх святими.
Тож тут усе підходить одне до одного і вдало поєднується. Починаючи від Олександра Невського до царя Івана IV, через буквально всіх імператорів до Леніна і Сталіна, а тепер ось – і до путіна перейшли ці класичні стосунки навіть не ватажка і стада, а м’ясника і стада. Чим жорсткішим виявляється м’ясник, тим більшими є його пам’ятники і портрети, тим сильніше попи б’ють поклони і курять ладан. Що характерно, переконувати цю масовку, вчити чи освічувати – марно. Стан худоби їм настільки звичний, як для зека – табірний режим. Я неодноразово стикався з такими багатоходковими арештантами, які прямо говорили, що на волю вони виходять, як у відпустку, – погуляти, подивитися, поспілкуватися. А от жити вони воліють на таборі, бо там усе зрозуміло і немає особливих проблем з вибором. Усе визначено і встановлено, і в цьому вони бачать найвище розуміння комфорту. Росіяни теж хочуть мати країну, подібну до величезного табору, де їх не мучитиме питання вибору, а отже – відповідальності. Вони згодні, щоб вибір робив за них хтось, а вони просто робитимуть те й так, як їм потім скажуть. Грубо кажучи, принципи демократії там настільки чужі, що їх нечисленних носіїв уже давно записали до списків «ліберастів» та «5-ї колони». Вони не заперечуватимуть, якщо путіна завтра зроблять імператором та прижиттєвим святим РПЦ. Їх це цілком влаштує, і вони навіть переконуватимуть оточення, що насправді це – велике благо, а ті, хто обтяжує себе виборами та іншою лабудою, – хворі люди.
Що характерно, путін розкрив і багатократно посилив ті риси населення, які нікуди не поділися після 1991 року. Мало того, зараз ці риси демонструють ті, хто не застав совок у свідомому віці. Саме з цієї причини вони так хворобливо відреагували на Угорщину, Чехословаччину, Грузію, а особливо – на Україну. Вони побачили, що люди з приблизно таким самим минулим, але з невимкненими мізками, роблять той вибір, який вони, росіяни, просто не здатні зробити, а їхня скотиняча натура проявляється в порівнянні з тими, хто рішуче пішов із цього ганебного стада.
(Далі буде)