Про вікову зміну сексуальних уподобань

Автор: Ustym Karmeluk

Старіння – це прогресуюче, пов’язане з часом зниження біологічних, фізичних та психологічних функцій організму всіх тварин. Сумно спостерігати старіння, помітне за всім відомими ознаками. Особливо сумно спостерігати цей процес, похмуро зиркаючи часом на власну пику в дзеркалі.

Інші функції з категорії «про що не говорять, на що дивитися не можна» в’януть непомітно для оточення. Як правило, старіння йде пліч-о-пліч з послабленими когнітивними здібностями і зменшенням сексуальної активності через зниження виробництва тестостерону у чоловіків приблизно на 1% щорічно, починаючи з 35 років.

Протягом життя людина проходить через різні стадії, коли, починаючи з нуля, формуються різні органи та структури, які ускладнюються в міру дорослішання організму. Всім відомо, що в підлітковому віці поведінка істотно залежить від рівня гормонів, зокрема статевих.

По досягненню 25 років поведінка стабілізується, оскільки ендокринна система приходить до норми, а в нервовій системі закінчується процес мієлінізації, тобто зʼявляється шар білка міеліну, який, ізолюючи нерви, значно покращує передачу нервового імпульсу. Проте поведінка залишається залежною від стресів або циклічної зміни рівня гормонів, особливо вираженого у жінок.

Період зрілості зазвичай збігається з появою більш постійного партнера. З цього правила можливі винятки, які найчастіше пов’язані з різними відхиленнями від нормального розвитку, і в тому числі з генетичними порушеннями. Незважаючи на суттєвий прогрес в ідентифікації мутацій в останні роки, ризикну припустити, що ефект більшості мутацій або не виражений, або виражений слабко, і їх вплив на розвиток або поведінку є не помітним, тобто таким, що залишає поведінку в межах «нормальності».

А оскільки нервова система найскладніша з усіх і в її формуванні бере участь безліч генів, їхні порушення можуть торкатися лише поведінки відповідно до правила «Виріс, а ума не виніс» або, що ближче до предмета дослідження «З чуприни блищить, а в голові свистить».

Приказки мають безпосереднє відношення до цього дослідження на прикладі нинішнього тимчасового мешканця Білого дому, якого Леонід Глібов якось мимохідь охарактеризував як «Дурного розуму невдатний син», а Джон Фогерті з Creedence Clearwater Revival, маючи на увазі те, як хвацько Трамп відкосив шпорою у пʼяті від війни у В’єтнамі, написав пісню «A Fortunate Son» (https://www.youtube.com/watch?v=N7qkQewyubs&list=RDN7qkQewyubs&start_radio=1), яку багато хто вважає їхньою найкращою.

Аналіз усної творчості Трампа, крім дискусій з гелікоптером, нещодавно виявив ще один дивний феномен у період останньої фази «дорослішання» нервової системи, що називається старінням, а саме можливої зміни сексуальних уподобань.

Феномен цей новий і поки що погано вивчений.

Але відомо що це пов’язано, з одного боку, зі втратою гнучкості кровоносних судин і суглобів, з другого – з проміжними виборами 3 листопада. Маючи можливість аналізу такого базіки, яким є Трамп, можна досягти значного прогресу в розумінні старіння на прикладі нарцисів. Отож остаточно повіривши у свою геніальність, цей суб’єкт щосили (як йому здається) намагається підтримати кандидатів-республіканців. Але через власну токсичність лише валить їхні шанси.

Всім відомо, що по молодості цей суб’єкт волів мати справу з представницями «прекрасної» статі за принципом «чим молодше, тим краще». У цих історіях він грав дуже активну (а можливо, і домінуючу) роль. Але наші дослідження останніх виступів «найвидатнішого» президента всіх часів та народів виявили ще одну девіацію.

Він почав посилено привертати увагу до зовнішності кандидатів-республіканців чоловічої статі, ніби для виборців, передусім стурбованих ціною бензину, це мало хоч якесь значення під час голосування. Так, Трамп виступив на мітингу виборців на користь кандидата до Палати представників із Нью-Йорка Лавлера. Трампа представив футболіст з команди Нью-Йорка Джексон Дарт, який справив незабутнє враження на Трампа, оскільки, за Трампом, Дарт «дуже гарний, набагато красивіший за самого кандидата».

«Гарний», за Трампом, також кандидат у сенатори з Джорджії, республіканець Майк Коллінс. Або, виступаючи в Кентуккі, він представляв республіканського кандидата Еда Галгрейна так: «Погляньте на цього красеня» І навпаки, загальновизнаний фотогенічним та промовистим сенатор-демократ від Джорджії Оссофф Трампу не подобається. Ймовірно, має рацію китайське прислів’я, кажучи: «Краса в очах того, хто дивиться».

Зважаючи на це, схоже що для Трампа зовнішність кандидатів на роль політичних лідерів відіграє дуже важливу роль. Навіть коли йому рекомендують не зациклюватися на зовнішності, Трамп не може зупинитися і теревенить без зупинки саме на цю тему. Мабуть, це завдяки тому, що його кар’єра в ролі власника конкурсу краси «Міс Світу» залишила у його свідомості незабутній ефект.

Не залишилися поза увагою Трампа і ті частини тіла кандидатів-республіканців, про яких у пристойному суспільстві не говорять. Звернувши нещодавно свій погляд на сенатора Джона Х’юстеда з Огайо, який коледжі грав у футбольній команді, він детально проаналізував фізичний стан сенатора, бо на медкомісії відбирають призовників. Зверніть увагу на оригінальну послідовність його аналізу. Вона значно відрізняється від ухваленого на медкомісії.

«Я вивчив його дупу, потім плечі, сталеві плечі, потім ноги, потім руки, потім лінію підборіддя. Має класну лінію підборіддя». Мабуть, цей красень настільки запав у душу, що через тиждень Трамп знову високо оцінив зовнішність Х’юстеда, поставивши йому 9 з 10 балів.

У цьому світлі дещо інакше виглядають деякі деталі його любовних романів, у тому числі й досить докладно описаних, як, наприклад, історія Стормі Деніелс, яка в 2006 р. відлупцювала нашого базіку по м’якому місцю журналом TRUMP Magazine з його власною фотографією на обкладинці. Мабуть, хитати його почало досить давно, і з того часу цей процес не лише посилився, а й змінився якісно зі зміщенням фокусу на чоловіків.

Тож будемо уважно стежити за виборчою кампанією за участю Трампа, нещодавно визнаного найгіршим президентом за всю історію США. Зважаючи на все, вона ще принесе чимало несподіваних знахідок, які історики-сексопатологи будуть аналізувати багато років.