Однак тут є ще один важливий чинник, який розробники Закону 5008 вказували як його нормативне підґрунтя. Це документ під назвою European Charter for Regional or Minority Languages, підписаний 5 листопада 1992 року. Оновлений український переклад затверджено законом у 2025 році із також оновленою назвою – «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Як ви бачите, тут немає «мов меншин», проте вони були в першому варіанті українського перекладу – «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин». Любителі російської мови завжди посилалися на цю хартію, мовляв, в Україні росіяни є національною меншиною, тож російську мову треба захищати, підтримувати і розвивати. Чи справді це так – з’ясуємо.
У статті 1 наведено визначення мов, про які йдеться у Хартії, і теоретично російська мова в Україні йому відповідає:
Для цілей цієї Хартії:
a) термін «регіональні або міноритарні мови» означає мови, які:
i) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які становлять кількісно меншу групу, ніж решта населення цієї держави; та
ii) є відмінними від офіційної мови (офіційних мов) цієї держави;
він не включає ні діалектів офіційної мови (офіційних мов) держави, ні мов мігрантів;
b) термін «територія, де використовується регіональна або міноритарна мова» означає місцевість, де така мова є засобом спілкування такої чисельності жителів, за якої є виправданим вжиття різних заходів для захисту і підтримки, передбачених у цій Хартії;..
Далі Хартія визначає, що кожна країна повинна виконувати не менше 35 пунктів із її відповідних положень (частина 2 статті 2), і тут ключові (для нашого дослідження) слова – «стосовно кожної мови, визначеної при ратифікації, прийнятті або затвердженні відповідно до статті 3».
І стаття 3 «Практичні заходи» надає право кожній країні обрати перелік мов, на які вона зобов’язується поширити дію Хартії:
«1. Кожна Договірна Держава визначає у своїй ратифікаційній грамоті або у своєму документі про прийняття чи затвердження кожну регіональну або міноритарну мову чи офіційну мову, яка менш широко використовується на всій або частині її території, до якої застосовуються пункти, вибрані згідно з пунктом 2 статті 2».
І тепер – найцікавіше: які мови вказала Україна при ратифікації цього документа. Наведемо хронологію, вона тут важлива.
- 5 листопада 1992 року – Україна підписала Хартію.
- 24 грудня 1999 року – Хартію ратифіковано із зобов’язаннями Законом № 1350-IV (перший перелік).
- 12 липня 2000 року – Закон втратив чинність як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного суду.
- 15 травня 2003 року – Хартію ратифіковано Законом № 802-IV (другий перелік).
- 3 грудня 2025 року – до Закону № 802-IV внесено зміни Законом № 4699-IX (третій перелік).
Отже, перелік мов, до яких Україна зобов’язалася застосовувати положення Хартії.
| Закон 1999 року (втратив чинність) |
Закон 2003 року (чинний, але перелік оновлено) |
Зміни від 2025 року (актуальний перелік) |
| 2. Положення частини III Хартії застосовуються до мов національностей: росіян, євреїв, білорусів, молдован, румунів, кримських татар, болгар, поляків, угорців, греків, німців, гагаузів, словаків – таким чином:… | 2. Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської. | 3) статтю 2 викласти в такій редакції: “2. Україна застосовує положення Хартії до таких мов: білоруської, болгарської, гагаузької, івриту, їдишу, караїмської, кримськотатарської, кримчацької, німецької, новогрецької, польської, ромської, румейської, румунської, словацької, угорської, урумської, чеської”. |
| 13 національностей, росіяни є | 13 меншин, російська є | 18 мов, російської нема |
Тож російська мова, на мою думку, не має підстав претендувати на всі ті права в освіті, які визначено Законом 5008, бо вона не згадується в Законі, яким ратифіковано вказану Хартію, і не є мовою ЄС. І залишилося ще два аспекти, вже з моїх суб’єктивних міркувань.
Аспект 4 – практична реалізація Закону 5008. Двомовні або національні школи – це теоретично добре для розвитку мови національної меншини. Але якщо вживання такої мови закріплюється не тільки під час навчання, а й в інших формах комунікації між учнями та вчителями у приміщеннях і на території школи – чи буде в таких умовах розвиватися державна мова? Бо досвід повзучої русифікації освіти ще у всіх перед очима. Тож ухвалити закон – це тільки половина справи.
І, нарешті, аспект 5. Як ми пам’ятаємо, Закон 5008 було прийнято для подолання вето Угорщини. У ЗМІ також згадують, що на захист освітніх прав своєї меншини в Україні виступала не тільки Угорщина, а й Румунія. Погляньмо на ситуацію з українською освітою в цих країнах.
Отже, спільнота українців у Румунії, за даними перепису 2011 року, налічувала 51 007 осіб (0,27 % від загального населення), на початку 2025 року – понад 179 тисяч осіб. Про українську освіту відомо, що держава виділяє кошти на її розвиток. Є український ліцей і по одній секції у двох румунських школах.
В Угорщині, за даними переписів, українська меншина у 2011 році становила 11 820 осіб (0,12% від загального населення), у 2022 році – 24 609 осіб. Із закладів освіти Вікіпедія дає посилання на Рідну школу, яка діє при Українському центрі Кардинала Гузара в Будапешті, проводить навчання по суботах і утримується коштом добровільних пожертв. Інших даних про загальну середню освіту українською мовою нема. Втім, за даними Вікіпедії, попередні століття українців в Угорщині було значно більше, але вони зазнали майже цілковитої асиміляції.
Ще один аспект залишаю вам для роздумів, шановні читачі. Пропоную порівняти кількість національних шкіл мовами країн ЄС на інфографіці, наведеній на початку цієї частини, з часткою відповідних меншин у населенні України, за даними перепису 2001 року: болгари (0,4 %), угорці (0,3 %), румуни (0,3 %), поляки (0,3 %), німці (0,07%), словаки (0,01%). Як бачимо, співвідношення між розміром меншини та кількістю шкіл досить різні. А чому так, цікаво?
Підсумовуючи такий розлогий екскурс у мовні норми, тішу себе думкою, що він стане вам у пригоді для подальшого відстеження та аналізу ситуації. І, напевно, тут важливо, рухаючись із непоганим законом у руках до вистражданої двома Майданами мети – євроінтеграції, не звести нанівець ці зусилля зайвою критикою, готовими рецептами обходу його норм і тихим саботажем на практиці.