Авторка: Світлана
Учора, 13 жовтня 2026 року, набув чинності Закон України від 12.10.2026 № 5008-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення освітніх прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України». Його проєкт було зареєстровано у Верховній Раді 1 жовтня, тож, як бачимо, його ухвалення було досить оперативним.
Ті, хто стежив за цим процесом, знають, що прийняття цього закону було вимогою Угорщини для подолання її вето на шляху України до ЄС і подальшого розблокування євроінтеграційного переговорного процесу. Тож учора в Європейському Союзі офіційно розпочали переговори про вступ України за ще двома тематичними переговорними кластерами. Томас Бьорн, державний міністр у справах Європи та оборони Ірландії, яка головує в Раді ЄС у другій половині 2026 року, повідомив, що «Рада ЄС відкрила кластер № 2 щодо внутрішнього ринку і кластер № 3 щодо конкурентоспроможності та інклюзивного зростання».
Тут я не чіпатиму питання про зміст кластерів, про хід переговорів з Угорщиною та досягнуті домовленості, а спробую викласти базові аспекти нового закону, які можна буде далі уточнювати та обговорювати.
Отже, аспект 1 – мету і значення прийняття закону – викладено вище.
Аспект 2 – які зміни вносить цей закон (далі в тексті називатиму його Закон 5008)? Наведу повністю першу із запропонованих змін, яка вноситься до двох законів – «Про освіту (стаття 7) і «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (стаття 21):
- Абзац перший частини першої статті 7 Закону України “Про освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38–39, ст. 380 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
“1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У закладі освіти, де функціонує клас (група) з навчанням мовою корінного народу України, мовою національної меншини (спільноти) України, яка є офіційною мовою Європейського Союзу, гарантується право використовувати поряд з державною мовою мову відповідного корінного народу України, мову відповідної національної меншини (спільноти) України в освітньому процесі, а також під час інших форм комунікації між здобувачами освіти, навчання яких здійснюється мовою корінного народу України, мовою відповідної національної меншини (спільноти) України, та іншими учасниками освітнього процесу в приміщеннях та на території суб’єкта освітньої діяльності.”.
Подальший текст Закону уточнює деталі організації такого освітнього процесу, тож охочих перенаправляю до документа і переходжу до наступного аспекту.
Аспект 3 – які мови охоплюються цим законом? Для нас, звісно, найважливіше, чи нема тут можливості для російської мови. Спробуймо з’ясувати.
Виділені мною два терміни в тексті закону стосуються двох дещо різних категорій.
По-перше, термін «корінний народ України» закріплено у відповідному Законі України, який прийнято у 2021 році, і ними є тільки кримські татари, караїми і кримчаки.
По-друге, у Законі 5008 вжито термін, який складається з двох частин: «національні меншини (спільноти) України, мова яких є мовою ЄС». Термін «національні меншини (спільноти)» визначено у статті 1 Закону від 13.12.2022 № 2827-IX «Про національні меншини (спільноти) України», але там нема вичерпного переліку таких меншин, на відміну від корінних народів у відповідному законі.
Росіяни є національною меншиною України, і за даними Всеукраїнського перепису 2001 року, їхня частка становила понад 17% від загального населення України.
Проте друга частина визначення з Закону 5008 – «мова яких є мовою ЄС» – виводить російську мову з-під дії цього закону: російська мова не є мовою ЄС, тож на неї дія цього закону не поширюється.
(Далі буде)