Уперше опубліковано: 29.05.2020
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Сьогодні трохи насичений графік руху поза чатом, тож поточну статтю із серії «Проти ночі» сподіваємося опублікувати трохи згодом.
***
ІСТОРІЯ № 1 (щира правда)
Суддя районного суду Нового Південного Уельсу, Австралія, Шон Грант отримав, напевно, найдивнішу справу з тих, що пройшли через його руки. Суть цієї справи зводилася до незаконного проникнення в житло зі смертельною зброєю. Загалом таке трапляється, але просто проникати в будинок немає сенсу. Зазвичай це роблять для того, щоб викрасти там щось цінне або завдати шкоди мешканцям будинку.
Але в тому-то й була незвичність цієї справи, що навіть за словами самого мешканця будинку, все було зовсім інакше. Все сталося неподалік населеного пункту Гриффіт, Новий Південний Уельс. Вночі, перебуваючи у своєму ліжку, мешканець почув якісь звуки і зрозумів, що в будинок хтось проник. Увімкнувши світло, він побачив, що перед ним стоять два незнайомці з мачете. Але в цей момент було важко зрозуміти, хто виявився більш розгубленим – незнайомці чи мешканець.
Справа в тому, що вони не збиралися робити нічого з того, що зазвичай роблять грабіжники, а почали уточнювати у мешканця його ім’я. Його кілька разів запитали: «Ви не Кевін?» І на його негативну відповідь ще раз дещо уточнили цю обставину, після чого вибачилися, потиснули йому руку і відбули в невідомому напрямку. Щойно вони пішли, мешканець викликав поліцію, і та затримала одного з підозрюваних, і, зрештою, Торренс Леруа опинився в суді.
Свої дії він пояснив тим, що через соціальну мережу познайомився з чоловіком, який найняв його і його товариша для того, щоб ті проникли вночі до його будинку, зв’язали його і щось там робили з мачете. Ця його дивна фантазія або рольова гра мала бути оплаченою в розмірі п’яти тисяч доларів.
Але фокус цієї гри був у тому, що замовник не повинен був знати, якої саме ночі станеться цей захід. Так минув певний час, і замовник переїхав до іншого будинку приблизно за 30 кілометрів від місця подій. Тож коли хлопці приїхали виконувати сексуальну фантазію замовника, за вказаною адресу жила вже інша людина. І тут треба віддати належне: хлопці зрозуміли, що щось пішло не так, і врешті-решт вибачилися і просто пішли.
ІСТОРІЯ № 2 (повна вигадка)
Десь глибоко після опівночі літній чоловік із білим чубом міцно спав у своєму ліжку, але раптом відчув, що поряд із його ліжком хтось стоїть. Він швидко ввімкнув світло, чекаючи, що зараз у спальню вломиться його охорона. Але нічого подібного не сталося. Він просто очманіло дивився на пару незнайомців і намагався зрозуміти, це сон чи вже – ні. Але в нього зовсім нічого не виходило. Незнайомці теж трохи розгубилися, але почали першими:
– Ти путін?
– Ні, звісно! Який я путін? Путін – шибздик і лисий весь, а в мене он чуб який.
Незнайомці явно розгубилися і не знали, що їм робити. А мешканець у цей час зміг роздивитися їх як слід. Вони були одягнені в чорну шкіру із заклепками, у чорних шкіряних кашкетах і в ременях. В руках одного була порожня пляшка, а в іншого – скляний флакон із написом «Новічок». Тут мешканець раптом зрозумів, що він вміє читати російською мовою, чого за ним ніколи не водилося.
– То ти точно – не путін?
– Та ось вам хрест!
І несподівано для себе чубатий почав несамовито хреститися.
– А не брешеш? Ми бачили тебе по телевізору. І ти дуже схожий на путіна.
– Ну, годі вам! Чим я схожий? Путін – лисий, а я – ось!
Він виразно почав трусити чубом, але під ним виявилася велика лисина. Згадавши про це, незнайомець знітився.
– Але по телевізору ти казав, що треба розігнати пресу і почати розстрілювати людей у Міннеаполісі. То тільки путін може говорити.
– Я такого не казав! То був не я!
Незнайомці задоволено переглянулися між собою, і той, що був трохи вищий, сказав:
– Ну, от, ключова фраза: «Це не я». Гаси світло…