Автор: anti-colorados
Очевидно, що ще з часів совка лапті схильні до рівного рахунку, і якби в ході цього нальоту брав участь ще один Ту-95МС і запустив ще дві ракети Х-101, то загальна кількість літаків була б десять, а кількість запущених ракет – 50. Таке й доповідати було б «красівше», та й виглядало б воно пухнастіше, але, як відомо, не склалося, бо напередодні такого відповідального заходу одна «Тушка» безвідповідально зарилася в землю в Амурській області курника, і наскільки можна зрозуміти, замінити її вже нема чим. І тут ми просто вкажемо на ще один момент, який вислизає із зони уваги.
Останнім часом ворог проводить пуски ракет із Вологодської області. Раніше він це робив із пускових позицій у Саратовській області, але тепер цього не робить. Яка причина такої зміни планів противника? Адже якщо пуски проводяться із Саратовської чи Волгоградської області, то траси польоту ракет не перетинають можливі маршрути комерційної авіації. А пуски з Вологодської області, як не крути, але проходять поблизу московського авіавузла. Це означає, що для такого рішення є вагомі підстави. Цілком можливо, що північ Вологодської області перебуває поза бойовим радіусом літаків F-16 навіть з підвісними баками.
Крім того, якби наші винищувачі й наважилися підстерегти бомбери, то їм би довелося перетнути територію, насичену ППО та аеродромами ворога. А от вирушити в бік Саратовської чи Волгоградської області і десь там запустити ракети «повітря – повітря» – теоретично цілком можливо. Але, як не крути, а повітряна складова ворога досить швидко деградує, і ще рік такої війни може поставити перед фактом, що крилаті ракети Х-101 та інші важкі вироби запускати можна буде лише з відносно «свіжих» Ту-160, ресурс яких відлітає в рази швидше, ніж у двигунів Ту-95.
А, між іншим, саме ці літаки є одним із зубців їхньої стратегічної ядерної тріади. Як з’ясовується, тим чи іншим чином, але лапті закінчують процес остаточного сточування цього зуба, а далі залишаться ненажерливі до палива і запчастин Ту-160 і перспективний бомбардувальник, створений на базі робота Федора і гнучкого Йоптафона, з додаванням танка, який виходить на позицію – і все.
Знову ж таки, за даними моніторів, противник зміг запустити лише вісім крилатих ракет «Калібр». Між іншим, ця ракета є однією з найбільш збиваних у цій війні, і іноді складається враження, що ворог їх відстрілює для того, щоб їхні двигуни спалили якнайбільше настирливих комах у місці пуску. Але все одно вісім ракет вони все ж таки запустили. А це – залп одного носія. Можна припустити, що вони відстрілялися з акваторії Каспійського моря. Навряд чи лапті наважилися вигнати за межі бази носія цих ракет, який залишився у Чорному морі. Адже напередодні БЕКи спалили танкер прямо навпроти Сочі, а це означає, що вони дісталися далі Новоросійська, і не факт, що ще кілька апаратів не залишилися в засідці, чекаючи моменту, щоб поставити жирну точку на «Калібрах» у Чорному морі.
Плюс до того, днями пройшли повідомлення про те, що як мінімум одну, а швидше – дві пускові установки «Іскандерів» вдалося знищити біля наших північних кордонів. Тому залп балістики виявився не того масштабу, що планувався спочатку. Між іншим, саме тому ворогові довелося компенсувати залп за рахунок застосування ПКР «Циркон»/«Онікс». Лапті вже точно знають, що застосовувати їх проти якихось кораблів точно не доведеться, і тепер їх палять не властивим їм чином. Ну, а вибухи таких ракет усі легко відрізняють від «Іскандерів» і, напевно, чітко чули їх цієї ночі.
А підсумок цієї епопеї такий. Замість вражаючого і масштабного удару, який мав потішити фюрера і дати йому можливість використати це в його солодкому спілкуванні з Донні, продемонстровано явну деградацію ударних можливостей усього, крім дронів. Плюс до того, саме планування цієї операції виявилося нижче плінтуса, хоча чоботи мали багато часу для того, щоб продумати якусь потужну комбінацію як за характером застосування засобів ураження, так і за масштабом завданих збитків, які безпосередньо впливають на хід війни. Але вийшло те, що ми бачили. Так, шкоди завдано, так – є вбиті й поранені мирні жителі, і це – нікуди не подінеш. Проте буквально всі спостерігачі чекали чогось іншого, і насамперед – за задумом, який тут був відсутній.