Уперше опубліковано: 19.12.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Нещодавно ми докладно писали про те, що в Німеччині винесено вирок громадянину рф, що прямо чи опосередковано працює на російські спецслужби і вчинив замовне вбивство чоловіка, який отримав політичний притулок у Німеччині після публічних загроз, що виходили особисто від путіна. І в цьому випадку слід нагадати просто два невеликі моменти, пов’язані з реакцією кремля на те, що у вироку прямо вказано на найвище керівництво рф як замовника вбивства.
В одній заяві після стандартного обурення було сказано, що хтось намагається посварити рф та Німеччину. Можливо, в Німеччині цей рефлекс давно втрачено, але просто слід знати, що тільки-но з москви лунають промови на чиюсь персональну адресу про когось, хто «хоче посварити», зброю слід знімати із запобіжника та/або виймати з піхов. А у другій заяві було сказано, що, незважаючи на цю неприємність, у кремлі сподіваються на те, що з канцлером Шольцом складуться конструктивні та добрі відносини.
За великим рахунком, рішення суду повинно було мати дещо інший резонанс, а саме – в рф мало б виникнути запитання про те, наскільки висновки німецького суду відповідають дійсності. Адже суд у демократичній країні – це не Басманний суд москви, і він не виконує чиєсь замовлення, особливо – щодо формулювання у вироку. Якщо вже таке сказано у вироку, то це твердження базується виключно на доказах, які суд прийняв як належні та достатні, вивчив у спосіб, передбачений процесуальними нормами, та визнав достовірними. Тобто це не балаканина Захарової, Лаврова, Пєскова чи того ж путіна, а констатація підтверджених фактів. На те він і вирок.
А якщо так, то у росіян мала виникнути підстава для перевірки цих фактів. Результатом цього повинен був стати запит до відповідних органів Німеччини, щоб отримати доступ до цих доказів. Адже якщо іноземний суд вийшов на обставини, які вказують на дії когось із керівництва країни як на замовника вбивства – тяжкого злочину навіть за російським кримінальним законодавством, то треба проводити перевірки та з’ясовувати, чи не затесався якийсь бандит у найвищі ешелони влади.
Але гнівна відповідь була практично миттєвою після винесення вироку. А таке може бути без усіх тих заходів, про які сказано вище, тільки в одному випадку. Це означає, що з’ясовувати нічого, бо у кремлі все знають навіть краще за німецький суд, бо ініціатива скоєння цього злочину і багатьох подібних йому виходила саме звідти, а точніше – від путіна.
Насправді такою миттєвою реакцією москва стягнула маску зі свого злочинного фасаду самостійно, власними руками і в тому випадку, коли цього можна було б і не робити. Мало що там суддя написав у вироку. Цієї новини для преси, а тим більше – німецьких ЗМІ, вистачить на два, максимум – три дні, а потім про це забудуть. Хто зараз пише про отруєння Литвиненка чи Скрипалів? Де та панночка, яка погрожувала путіну проблемами за отруєння Навального? Кому зараз цікава диверсія на військових складах у чеському Врбетіце?
Інша справа, якби на підставі цих матеріалів Німеччина подала позов до міжнародної судової інстанції конкретно проти уряду рф за фактом міжнародного тероризму, тоді треба було б на це реагувати офіційно. І навіть та відповідь, яку продемонстрував кремль, була б логічною, бо туди прийшов би другий примірник позову, на який треба було щось відповідати. У такому разі москві простіше було б промовчати і взагалі не акцентувати на цьому ніякої уваги. Але там із адекватністю не дружить ніхто, і тому спрацював принцип: «На злодії шапка горить». Янукович – в курсі.
(Далі буде)