Захист на грані абсурду (Частина 4)

Уперше опубліковано: 25.09.2022

Автор: anti-colorados

Тут Трамп вже пішов у давні східні звичаї, коли чоловік міг розірвати шлюб, просто публічно заявивши про таке своє бажання. Ось і Трамп вирішив не завдавати собі клопоту і сказав про те, що він їх розсекретив, а те, що там воно було не до кінця оформлено, – деталі, які особисто його не хвилюють, але називати папери таємними, коли він їх вважає нетаємними, – ніхто вже не має права. Ось так усе просто і без особливих витівок. Зрозуміло, що норми права, які описують повноваження президента, не припускали, що мудрий народ обере шахрая і що він коїтиме подібну дикість, але це сталося, і подальша безкарність такого пацієнта підриває самі основи держави в частині її найвищої посадової особи.

Але хоча б хтось у цьому побачив дикість, яка ні на яку голову не налазить, і вчора колишній головний помічник Пенса Марк Шорт, у віданні якого перебували й обговорювані питання, виступив з публічним викриттям позиції Трампа з цього приводу. Він пояснив, що твердження Трампа є повним абсурдом і що він не може розсекретити документи, просто сказавши про те, що вони нетаємні. Це суперечить самому принципу засекречування якихось документів. Він сформулював це так:

«Я думаю, що розвідувальній спільноті було б дуже важко створити систему таємності, якби це було так… Якщо ви президент Сполучених Штатів, ви можете розсекретити, просто сказавши: «Це розсекречено».

Тут важливе те, що Шорт не тільки сказав, що сама система засекречування документів має певні правила, причому як накладення відповідного грифа, так і його зняття, а й те, що Трамп справді засвітив папери не абиякої таємниці, а матеріали розвідки. Грубо кажучи, експрезидент завдав шкоди найчутливішій інформації, яка зазвичай закривається найсерйознішим чином, і це саме ті документи, які підлягають розсекреченню через максимально допустимий час.

І знову ж таки Трамп діє у своєму стилі. Як відомо, після виходу з Білого дому він публічно заявляв про те, що жодних таємних паперів він не виносив з Овального кабінету. Потім з’ясувалося, що таки виніс, і частину з них він повернув через рік, але не всі. Національний архів продовжував вимагати повернення, і Трамп знову заявив, що немає в нього більше нічого, хоча за ним значилися сотні документів. Коли до нього приїхали агенти ФБР із пропозицією добровільно видати папери, Трамп назвав це безпідставним та політично вмотивованим переслідуванням, але під час обшуку було виявлено сотні сторінок таємних та особливо таємних документів. По суті, його викрили у брехні та перешкоджанні правосуддю, але він заявив, що ці папери – не таємні. Але найгіршим виявилося те, що частину документів, які значилися за Трампом, досі не знайдено і доля їхня невідома. Куди він їх подів – ніхто не знає, але від їх частини виявлено номерні кейси без вмісту.

А Трамп продовжує свою гру, замотуючи розслідування своїми процедурними ходами – наприклад, вимогою провести експертизу кожного виявленого документа щодо встановлення ступеня його таємності. Але апеляційний суд уже відхилив цей потік абсурду. Тобто Трамп знову не намагається довести, що він у принципі не коїв жодних діянь, які можуть кинути на нього тінь. Йому це не потрібно. Він зосереджений на тому, щоб, використовуючи процедурні хитрощі, розтягнути час або перевести спір в іншу площину та унеможливити висування йому звинувачень. Він немовби каже: «Так, я – брудна, смердюча свиня, але спробуйте мене зловіть! А бидло за мене проголосує знову!» І, як ми бачимо, він має підстави вважати, що така тактика виявиться продуктивною.

При цьому він уже показав, що готовий розвалити спецслужби, починаючи з ФБР, і засвітити будь-які найчутливіші дані розвідки. Простіше кажучи, він і не приховує того, що має намір знищити основу американської державності, і поки що протиотрута від такого руйнівного вірусу не спрацювала. Будемо сподіватися на те, що вона спрацює як треба і в потрібний момент. Інакше той сюжет із учителем, якого «спокусила малолітка», набуде зовсім іншого змісту.