Автор перекладу: Світлана
Кажуть, що дурні космічні зонди «Вояджер-1» і «Вояджер-2», що вийшли за межі Сонячної системи, стикнулися з чимось абсолютно феноменальним, що може пояснюватись або якоюсь іншою фізикою, яка відрізняється від заповіту дідуся Альберта, або саме так проявив себе якийсь космічний розум. Але там усе засекретили, і зараз найбільш просунуті уми намагаються дати пояснення цьому феномену. Та, як це завжди буває, за великими подіями упускаються феномени з інших сфер науки або життя. Так сталося й цього разу.
Учора за подіями в Ізраїлі було втрачено дві дуже цікаві події, одна з яких справді стала феноменальною. Але спочатку про ту, яка простіша. Як відомо, для перекидання ворожих військ на Покровський та суміжні з ним напрямки використовується або залізнична магістраль, або автомобільна дорога, що йдуть з Ростова через Таганрог, Успенку та тимчасово окуповані Амвросіївку, Іловайськ, Харцизьк, Макіївку та Донецьк.
Причому практично всі назви окупованих населених пунктів противник вважає своїм глибоким тилом уже майже десять років. І ось виявилося, що глибоким буває дещо інше місце, а тил – ні. Якщо вже до авіабази «Олєнья» долетіло так, що на ній засумували прямо в чоботи, то Макіївка – не такий уже й глибокий тил. Але противник вирішив, що це місце тихе та безпечне, а тому посунув підкріплення колоною в автобусах марки ПАЗ.
Швидше за все, рухалося це військо з Ростова і, напевно, вже смертельно втомилося від цієї поїздки, але тут прилетіли кілька снарядів від веселої установки HIMARS, і поїздка перестала бути томливою. Принаймні, одразу кілька десятків «визволителів» збадьорилися настільки, що негайно вирішили змінити мету поїздки і замість того, щоб поповнити собою хвилі м’ясних штурмів, екстерном вирушили слухати пісні місцевого співака Юзефа Кобзона. Щоправда, частина все-таки не змогла точно визначитися, з ким вони, з розумними чи з красивими, і тому оформилися «вантажем 200». І все ж феноменальною стала інша подія.
У вже більш ніж віковій історії фронтової авіації бувало всяке. Під час Першої світової війни пілоти влаштовували повітряні дуелі, розстрілюючи один одного з револьверів. Трохи згодом на аероплани почали ставити кулемети, і все стало набагато цікавіше. Через певний час до кулеметів додалися авіаційні гармати, а слідом за ними – і ракети. І треба зазначити, що на кожному з цих етапів траплялися інциденти, пов’язані з дружнім вогнем. Але, наскільки відомо, є кілька варіантів, які завжди вважалися неймовірними.
Наприклад, дружній вогонь ще не досягався шляхом скидання бомби і влучання нею у свій же літак. Начебто нічого подібного не траплялося і з торпедою. І взагалі такі інциденти ніким навіть не розглядалися з огляду на їхню повну абсурдність. Але лаптів це не стосується. Вчора над тимчасово окупованим Соледаром Донецької області працювала пара ворожих штурмовиків Су-25. Тобто попереду летить ведучий і відстрілюється некерованими ракетами у бік позицій ЗСУ.
Фахівці кажуть, що ефективність такого вогню мінімальна, бо стріляти доводиться не прямим наведенням, а по навісній траєкторії. Словом, ведучий відстрілявся, і настала черга веденого. І от він потрапив до книги рекордів Гіннеса, бо збив свого ведучого некерованою ракетою. Це видатне досягнення з будь-якої точки зору. Немає сумнівів, що герою вручать передовий червоний прапор і він стане не лише володарем запису в книзі рекордів, а й, безумовно, отримає премію імені Дарвіна із закруткою на спині. Тож лапті спроможні на феномени краще за тих «Вояджерів».