Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
У Мережі з’явилося фото (вгорі), яке супроводжується коментарем такого плану, що це – одна з тих пускових установок, спочатку проєктованих для ЗРК С-300/400, які ворог використовує для лайт-версій тих самих штатних ракет, але без системи наведення та інших речей, які необхідні для перехоплення повітряних маневрених цілей. Натомість виріб оснащується масивною бойовою частиною і в результаті перетворюється на ракету класу «земля – земля». Власне, відмінності цих двох типів ракет суттєві, і друга виявляється простішою і дешевшою у виробництві, ніж перша. Ось деякі відмінності, які розводять ці ракети до різних класів.
Земля – повітря
- Оптимізовані для маневреності та перехоплення високошвидкісних цілей.
- Мають керовані рулі, газодинамічні системи.
- Корпус розрахований на перевантаження 20-30 g.
Земля – земля
- Оптимізовані для дальності та кінетичного удару.
- Маневреність нижча, але більша маса БЧ.
- Корпус розрахований на проникну дію та стійкість при вході у щільні шари атмосфери.
Система наведення
Земля – повітря (С-300/400)
- Радіокомандне наведення + активна/напівактивна РЛ ГСН.
- Корекція за даними РЛС-комплексу.
- Висока точність: КВО (рос. круговое вероятное отклонение. – Прим. перекл.) 5–20 м.
Земля – земля
- Інерційна система + радіокорекція (у деяких модифікаціях).
- Немає потреби в захопленні повітряної цілі.
- Точність нижча: КВО 30–100 м (залежить від модифікації).
Траєкторія польоту
Земля – повітря
- Квазібалістична, з активним маневруванням.
- Політ на висотах 10–30 км.
- Постійні коригування курсу для перехоплення цілі.
Земля – земля
- Балістична або квазібалістична, але без складних маневрів.
- Оптимізована для дальності та швидкості.
- Може входити в атмосферу під великим кутом для пробивання укріплень.
Наскільки можна зрозуміти, роботи з використання зенітних пускових установок для запуску ракет класу «поверхня – поверхня» у лаптів ішли вже давно. Просто згадаймо, який галас вони зчинили з приводу облаштування двох позиційних районів системи «Іджіс» у Польщі та Румунії. Активна частина комплексів зав’язана на пускових установках ракет-перехоплювачів Mk-41, а це – універсальна система, що прийшла з флоту і придатна для запуску різних ракет, як ППО/ПРО або протикорабельних, так і ракет «Томагавк» класу «поверхня – поверхня».
З урахуванням того, що найдорожчою та найпросунутішою частиною комплексу є його РЛС, бойове управління і головне – комунікації з різними джерелами даних для цілевказівки, такі побоювання лаптів виглядали безглуздо. Адже тільки ідіот забиватиме цвяхи мікроскопом. Але, як виявилося, це була ілюстрація старої приказки «На злодії шапка горить», бо вони вже самі розробляли свої ракети іншого класу, які можна запускати зі стандартних зенітних пускових установок.
(Далі буде)