Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Спостерігаючи за черговим слуханням у Конгресі США когось із команди Тромба, щоразу ловлю себе на думці про те, що це не якийсь серйозний державний захід у «цитаделі демократії», а щось на кшталт шоу трансвеститів, де основною метою трампових чиновників є дотримання правила омерти. Тобто вони змагаються один з одним у тому, щоб не давати відповіді на поставлені запитання. Кожен може зробити власний експеримент – навмання взяти засідання за участю якогось топчиновника адміністрації Тромба і побачити, як це працює. Можливо, в них там є система підрахунку запитань, від яких вони змогли піти, щоб потім порівнювати і хвалитися перед господарем тим, як вони «зробили» Конгрес.
І ось буквально щойно в Конгресі заслуховували голову ФБР Пателя. Того самого, в якого портрет із витріщеними очима. Звісно, судити про пацієнта з його вигляду можуть лише профільні фахівці, але у своїй професійній діяльності мені довелося особисто спілкуватися з наркоманами, які мають великий досвід вживання різних психотропів, і ось, дивлячись на цього персонажа, мимоволі ловлю себе на думці про те, що щось подібне мені вже траплялося. Загалом на це можна зауважити, що перше враження оманливе, але це не зовсім так.
Є досить солідна база даних досліджень, з яких випливає, що перше враження про незнайому людину ми складаємо за частку секунди. Це суто зовнішнє враження, яке, зокрема, містить оцінку агресії, довіри та інших важливих показників. У проміжку трьох-семи секунд складається більш глибоке уявлення, а через 30 секунд основні розумові процеси, зав’язані на оцінці персонажа, закінчуються і вже рідко змінюються. Зрозуміло, що ця особливість працює в обидва боки, і той, хто знає цей механізм, здатний маніпулювати подібними речами, щоб скласти про себе потрібне враження.
Кожен у якійсь грубій формі або сам намагався так маніпулювати, або відчував на собі подібну маніпуляцію. Згадайте, як ви виглядали на своєму першому побаченні і як – через рік знайомства. Це – грубий приклад, але все ж таки він найпростіше ілюструє те, як ми намагаємося створити якесь враження. Мало того, якби це було інакше, ніхто б не писав посібників про те, як треба проходити співбесіду і як на ній виглядати в цей момент. А не писав би тому, що на таку писанину не було б попиту. Читали таке? Чесно?
Так от, при погляді на Шпателя особисто в мене виникло стійке враження про те, що це – дуже своєрідний тип, і швидше за все – своєрідний на всю голову. Втім, як і весь той спецвідлов, який зараз називають адміністрацією Білого дому. Але це не все. Після того як цей персонаж починає щось розповідати, доводиться робити поправку до того самого першого враження, яке виявилося незаслужено позитивним.
У цьому випадку Шпателя викликали на слухання з питання про те, які дії проводить ФБР після того, як загальновідомим став факт фінансування людиною прутіна весілля його синка. При цьому питання було поставлено з урахуванням того, що в США функції контррозвідки покладено саме на ФБР і до обов’язків Бюро входить безумовне реагування на підозрілі факти, які стали загальновідомими. А після того як про це почала писати не лише американська, а й світова преса, залишити без уваги це було б не просто дивно, а навіть злочинно. Тим більше що дружина синка Додіка публічно підтвердила, що прутінський гаманець є їхнім добрим другом і що він справді заплатив за весілля.
(Далі буде)