Уперше опубліковано: 25.08.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зараз, коли триває широкомасштабна війна мордору в Україні, дуже багато речей стали очевидними і вже просто не вимагають доказів. Ба більше, сам фюрер мордорського недорейху та його холуї вже не приховують того, що раніше посилено спростовували та відкидали. Наприклад, тепер усім зрозуміло, що «газові потоки», які путін впихав у Європу, були економічною зброєю і нічим іншим. Загалом це не було великою таємницею, і про це Європі говорили багато разів і з різних боків, проте з москви лунали обурені спростування, і добре відома бабуся в Берліні витирала сльози, викликані словами друга володимира.
З іншого боку, ганебне розслідування знищення цивільного авіалайнера МН17 так і не змогло вийти на звинувачення керівництва мордору в тому, що це саме збройні сили путіна збили літак і винними є саме військові по команді вгору аж до верховного гівнокомандувача. Політкоректність і «небажання загострювати» зробили свою справу, і все повісили на Гіркіна та ще трьох цапів-відбувайлів. Тепер рішення міжнародного суду виглядає не просто неповним, а ганебним.
Ну, і звісно ж, тепер усім зрозуміло, що путін вирішив зібрати докупи уламки совка і збудувати з них новий рейх. Загалом тепер він сам цього не приховує, а його напад на Україну якраз і показує те, якими засобами він це планував зробити. Причому зараз світ спостерігає військову фазу реалізації цих планів, а підготовка до таких дій велася давно. Москва прив’язувала колишні республіки різноманітними економічними та політичними мотузками, щоб ті не могли відійти надто далеко, і в потрібний момент просто анексувала б їхню територію.
Війна в Україні повинна була стати прикладом для інших країн, щоб ті зрозуміли, що якщо вони не підуть на анексію добровільно, то на них чекає доля України. Ба більше, коли для мордору в Україні все ще не виглядало так сумно, як зараз, там уголос розмірковували про те, хто буде наступним. Там серйозно вважали, що розгром України – питання вирішене, і для цього просто знадобиться більше часу.
Тому там не просто стали називати наступні цілі, а навіть почали сперечатися на тему, куди далі йти. Хтось казав, що настав час захоплювати Балтію, бо це не вимагатиме великих зусиль, а відомий генерал, академік баранознавства і герой всія русі, взагалі розповідав про те, що особисто він наступною ціллю бачить Польщу. Але промови цього неосвіченого типа здалися перебором навіть для публіки, яка перебувала на дні мілітаристського чаду. Для неї виявилися справді актуальними два напрямки – Балтія і Казахстан.
Балтії надавалася більша перевага тому, що за інерцією там вважали, що НАТО просто побоїться робити різкі рухи, та й не встигне зробити щось конкретне. Показово, що десь наприкінці квітня чи на початку травня нам скидали цікавий текст, у якому йшлося про те, що існує оперативний план із захоплення країн Балтії… за три дні. Блискавичність війни ставилася на чільне місце, і якщо якісь чинники не дозволяли бути впевненими в тому, що можна вкластися в цей строк, то напад треба було відкладати до кращої оперативної ситуації. Там вважали, що за три дні НАТО не встигне зробити щось конкретне, а коли все закінчиться, йому залишиться тільки «глибоке занепокоєння». Причому там артикулювалася думка про те, що уряд Німеччини внутрішньо готовий до «занепокоєння», а тому після бійки вже ніхто не махатиме кулаками, і НАТО прийме нову реальність. Казали, що це реальний оперативний план, вже складений їхнім генштабом і готовий до реалізації будь-якої миті.
(Далі буде)