Корабель без гольфу? (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Після призначення на посаду міністра оборони Піта Гегсета, не просто далекого від військових справ, а навіть пацієнта, який перебуває в дивних відносинах з об’єктивною реальністю, Пентагон пережив одну з наймасштабніших чисток у сучасній історії, де головним критерієм відбору була особиста лояльність до Додіка. Все інше можна ігнорувати, не переймаючись наслідками. І ось війна з Іраном показала, наскільки глибоко чистка вразила апарат військового відомства, тому що бездарнішу військову операцію у виконанні США важко знайти.

І Афганістан тут не можна порівнювати навіть близько. Там військові виконали своє завдання задовго до того, як було прийнято рішення про виведення військ. Далі повинні були діяти інші структури, але це інша історія, як іншою є і війна у В’єтнамі. Тоді Штати не збиралися анексувати В’єтнам і, власне, діяли на користь своїх союзників, які здулися дуже швидко, і парадигма війни змінилася абсолютно. А тут війна має дистанційний характер, військові США не стоять на землі Ірану, і тому саму операцію можна і потрібно було спланувати без явних обмежувальних обставин, які були у згаданих вище кампаніях. Але нічого подібного не сталося.

Це свідчить про той рівень найвищого генералітету, який залишився після чистки. Не дивно, що несамовиті ідеї Додіка з приводу флоту не знайшли жорсткої оцінки військових, а тим більше – відсічі. Мабуть, вони вирішили перечекати пору «трампівщини», сховавши свою думку глибше, щоб не зіпсувати кар’єру. Мало того, наскільки можна зрозуміти, за мотивами тромбових алюзій було складено ескізний проєкт подібного лінкора, і в результаті, спираючись на ці дані, Дрдік і зробив той самий підхід до преси, на якому і розповів про свою геніальну ідею. Гадаю, коли він закінчив свою промову, у москві та Пекіні аплодували стоячи, як у колишні часи великих з’їздів – тривалими оплесками та криками «Браво! Біс!»

Ну, а деякі подробиці цього прожекту просто не залишають сумнівів у здоровому глузді ініціатора. Епопея починалася з того, що Тромб обурювався з дорожнечі авіаносців – 13 мільярдів за корабель. За сучасною доктриною, Штати повинні мати 11 авіаносців, і тому кораблі нового класу вводяться в дію одночасно з виведенням з ладу кораблів попереднього класу. А тепер – прожект Додіка.

За його задумом, має бути збудовано 20–25 лінкорів. Вартість кожного з них оцінюється у 22 мільярди. І це при тому, що авіаносець має водотоннажність приблизно 100 тисяч тонн, а пропонований лінкор – 35 тисяч, за іншими даними – 40+ тисяч тонн. Опис проєкту спирається лише на слова Тромба, без інтерпретацій інших джерел.

При цьому просто дивує, що у Додіка не дійшла фантазія до зміни форми моряків. Справді, стоїть стрій військових, і на жодному з них немає бейсболки з написом «Тромб» або «Зробимо Америку знову», і у всіх поголовно – довгі галстуки, що звисають нижче пояса. В описі характеристик перспективного корабля є магнітні й лазерні гармати, але про торпеди немає жодної згадки. А ми знаємо, як іншого старого покрутило на торпедах «Посейдон», Додік же обійшов цю тему просто тому, що ніхто йому не сказав, що на базі звичайних торпед можна створити новий клас зброї «Трампеди», які матимуть змогу рухатися не тільки у воді, а й на суші за допомогою восьми пар ніг, якими трампеда зможе долати перешкоди.

Словом, у старого попереду рівно два з половиною роки, а в нього ще руки не дійшли до авіації, сухопутних та космічних сил. Як не крути, а там багато чого є такого, що не названо його ім’ям. От як тільки він покінчить з Іраном чи хоча б із залом для бальних танців – візьметься й за це. Адже щось треба буде написати на тріумфальній арці його імені, яку хоче поставити біля Арлінгтонського національного цвинтаря. Тож усе ще попереду.