Автор: anti-colorados
НПЗ
Ситуація, коли цар власною персоною входить у потік пропаганди, вже цікава сама по собі. Його звичні промови про те, що насправді все добре і лише в деяких моментах злісний Захід зміг накапостити, вже мало кого зачіпають. Особливо погано такі бадьорі промови сприймаються в чергах по бензин або в місцях, звідки можна безпечно спостерігати за тим, як щось велике і жирне горить.
Тим більше таке взагалі ніяк не заходить публіці, яка понаїхала в тимчасово окупований Крим і цілодобово сидить без світла, води і каналізації, а тому – доводиться розповідати про видіння, які опанували фюрера над мощами так сильно, що під ним довелося змінити аж три валізи, поки він галюцинував. Саме тому військкори вхопилися за соломинку і стали навперебій коментувати те, як зросли можливості ППО та як зріс відсоток перехоплення дронів, адже цілу добу по НПЗ не прилетіло взагалі нічого.
Але ось сьогодні вранці стало відомо, що низка ударів по таких активах продовжилася. Причому удару було завдано не по ближніх НПЗ, таких як Ільський чи Рязанський, а по одному з найвіддаленіших – у Пермі. Що там вдалося уразити, наразі невідомо, але на фото й відео можна помітити, що дим іде саме таким чином, коли прилітає по технологічних установках, після чого завод зупиняє роботу повністю або частково.
Відстань до Пермського НПЗ приблизно така сама, як і до заводу в Кірішах, по якому давно не прилітало і який відновив свою роботу. А ми нагадаємо, що цінність цього заводу не тільки в тому, що раніше він забезпечував пальним Санкт-Ленінбург і значну частину продукції відправляв на експорт через морські порти в передмісті Пітера, а й у тому, що завод належить сімейній компанії прутина «Сургутнєфтєгаз». Тобто удар по цьому заводу можна вважати прямим ударом по кишені царя.
Це – вкрай важливий момент не лише тому, що в разі удару по цьому НПЗ прутінсько-кабаєвська шобла отримає менше прибутку, а й тому, що прутінське оточення побачить, що навіть свій завод старий не може прикрити ППО. Такі події поступово розмивають віру в царя саме його ближнього кола, а як відомо, ближнє коло для диктатора – найбільш небезпечне і непередбачуване. Недарма ж Гай Юлій Цезар в останні секунди свого життя здивовано вимовив: «І ти, Бруте?»
Словом, у зет-ком’юніті знову вийшов промах. Тільки вчора вони спробували взяти найвищу ноту, щоб її виразно почув не лише Бєлоусов, а й кремль, і ось сьогодні з’ясувалося, що з нотою вийшло так собі, а от супутній ефект у вигляді зіпсованого спіднього – «налицо»… Точніше – на протилежне місце від лиця. Ну що ж, вони самі собі обрали галявину для прокорму, і тепер ця ж галявина може прийняти їх самих за корм. Так буває в природі, а тим більше в такій збоченій, якою є курник.
Взагалі СОУ останнім часом дуже паскудять пропаганді і пропагандонам. Успіхи ППО московитів – окрема тема, коли вона збиває 620 з 400 дронів. Коли пафосно заявляють про взяття українського села або міста, але виявляється, що взяли вони дещо інше.
Неодноразово бачив коменти і статті в соцмережах, що Україну вже добивають. Ага, п’ятий рік.
В сущности, бывшая андрофагия — это древний город-государство сегодняшних советских некрофагов. Если Украина, доберется до их главной площади с хранилищем их священной падали, сожжёт ее и развеет пепел падали по ветру, “государству” современных некрофагов придёт конец. Сражение Жизни и Смерти, вполне эпическое противостояние.
Забавно, что этого в упор не видит человечество, “пригляделось” к жизни среди падали, “свыклось” с тем, с чем мириться нельзя. Но, в целом, сама реальность происходящего, если взглянуть на неё непредвзято, чудовищна. Человечество отброшено в такую дикую архаику, в сравнении с которой времена процветания Мемфиса выглядят, как фантастическое будущее.