Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
МЕХАНІЗМ
Будь-яке суспільство, що погодилося стати стадом бичків заради того, щоб «ясла були повні», хотіло воно того чи ні, але відразу приймає і все те, що додається до такого статусу, а саме – деградацію відносин із владою. І щойно влада переконається в тому, що стадо прийняло цей новий статус, як півень на зоні, то вона перестає церемонитися з ним і, серед іншого, відразу починає перерозподіл тієї самої пайки, заради якої більш-менш здорове суспільство все ж таки вирішило регресувати до стану стада. А потім у коло стада включаються й ті, хто вважав себе формальною чи неформальною владою, яка й брала безпосередню участь у процесі пакування суспільства у стадо.
Якщо перша частина цієї конструкції зрозуміла всім, то друга – не завжди і не скрізь, але просто зараз у ворожій пресі з’явилися дані, які прямо вказують саме на такий перебіг подій. Ось як це виглядає у її виконанні:
«Великі російські бізнесмени переказали до федерального бюджету сотні мільярдів рублів після заклику володимира путіна робити добровільні внески в казну на тлі рекордного дефіциту. Станом на середину серпня безповоротні надходження склали 383,69 млрд руб. При цьому до зустрічі путіна з представниками бізнесу в березні, на якій він, за даними джерел The Bell, запропонував підприємцям допомогти бюджету, внески в казну від недержавних організацій становили 15,6 млрд руб. За наступний місяць сума пожертвувань зросла в 10 разів – до 159,7 млрд руб. У травні вона збільшилася на 45,5%, у червні — на 27%, а за липень та першу половину серпня — ще на 30%».
Тобто саме цей прошарок суспільства був кінцевим інструментом закріплення статусу стада за основною частиною населення курника. Але найцікавіше тут полягає в тому, що самі бізнесмени відчували себе господарями життя і за свої послуги владі вони отримували жирні годівниці, що приносили їм гігантські доходи. Простіше кажучи, за гроші вони залюбки перетворювали власне населення на безвільне та слухняне бидло, на яке повісили брязкальця, щоб у будь-який момент можна було чути, де стадо знаходиться, а з іншого боку – щоб цей дзвін при кожному русі нагадував росіянину про те, хто він є.
Тобто вони вставили умовний дзвіночок у носа всім, хто повинен говорити білим людям «Ку». І ось з’ясувалося, що самим бізнесменам повісили цей дзвіночок і наказали віддати частину своїх грошей на війну. А вони ж усе це робили не для того, щоб віддавати, а щоб брати, і якщо тепер вони покірно віддають, то дзвіночки дзвенять і під їхніми носами. Таким чином, бояри виявилися такими самими холуями і рабами, як те бидло, яке вони вирощували чверть століття, просто в них виявилися глибші кишені.
Але це – тимчасове явище, бо розвиток процесу, безумовно, приведе до реквізиції всього вмісту кишень. Це вже не припущення, а доконаний факт. Хвиля націоналізацій лише набирає обертів, а це саме те, що й очікувалося. Але, на відміну від совка, який знищив НЕП і націоналізував усе нажите непосильною працею в казну, тут все простіше. Націоналізоване добро відразу переходить у власність сім’ї прутіна та його підставних осіб.
(Далі буде)