«Слово – не вор – убей» (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Так, іноді складається враження, що прутін та Лукашенко влаштували заочне змагання, розповідаючи про те, ким вони працювали чи служили до того, як залізли на перше крісло. Але іноді цих персонажів заносить так, що навіть не оголошуючи про те, як вони отримали потрібний обсяг знань, щоб видавати речі, ще крутіші, ніж той даішник, вони непрямо вказують на те, що не були не тільки артилеристами та будівельниками, а й як-то кажуть «я в танку горів, я – льотчик». Приблизно в цьому ключі щойно висловився фюрер всієї курника, і тут як виняток доведеться навести цитату, яку він видав під час поїздки на Курили, буквально кілька годин тому.

Місцева преса пише про те, що цар уперше забрався в таку глушину, і дивуються з того, як це його так порвало на такі поїздки. Деякі журналісти там навіть будують якісь конспірологічні теорії щодо цього. Але насправді тут нема нічого дивного. Так, він ніколи не їздив так далеко, але й поряд із його палацом ніколи так близько не прилітало. А Курили – чи не найвіддаленіша точка курника, куди точно нічого не долетить. Але в цьому випадку важливе те, що він там заявив, а згідно з їхньою пресою, ляпнув він таке:

«Володимир путін заявив, що росіяни мають «генетичний код переможця». Про це він сказав на зустрічі з губернатором Сахалінської області Валерієм Лімаренком на острові Ітуруп. Сахалінський губернатор розповів президенту, що під час поїздок у найвіддаленіші місця він зустрічає людей, які кажуть про готовність робити «все для перемоги». «Такі у нас люди. Генетичний код переможця»… Про наявність у росіян «генетичного коду» путін згадував задовго до війни в Україні. У 2017 році він заявив, що в цей «код» входять: «дбайливе» ставлення до батьківщини, «вірність щирій дружбі та неприйняття будь-якого тиску ззовні». «Це несні конструкції російської державності, наш генетичний та культурний код».

ЕПІЛОГ

Із цього випливає, що прутін має ще кілька професій, як мінімум – кодувальника та генетика, а якщо врахувати досвід зазначеного вище даішника, то й гінеколога, бо занурюється в такі нетрі, що без спеціальних знань – ніяк. І якщо згадати нормальну світову історію, а не те, що стали вигадувати і перекроювати ще з часів Петра 1, то особливих перемог там кіт наплакав, і найчастіше навіть ці перемоги було оформлено у протистоянні з ворогом набагато легшої вагової категорії.

А всі «однокласники» били курник нещадно і просто гидували окупувати цю непотрібну і безтямну територію, населену огидним і кровожерливим народом. Тільки Гітлер вирішив включити ці землі до складу Третього Рейху, але виключно до Уралу і бажано – без цього населення із зайвою хромосомою. Всім іншим, включаючи Наполеона, ця дрімуча дикість не потрібна була навіть задарма. І це все прутін називає «генетикою переможця».

Скажімо так, усі великі війни 19–20 століть курник програвав, а якщо перемога траплялася, то виключно в коаліції, де він не грав основної ролі. У серії наполеонівських воєн російську армію була послідовно та розгромно бито. Кримська війна – програш, Японська – програш, Перша світова – ганебна капітуляція навіть на боці коаліції, яка перемогла. Друга світова – виключно коаліційна перемога. Афганська десятирічна – програш. І ось це все він називає генетикою переможця. З іншого боку, якщо копнути глибше і до часів, описаних Геродотом, то вони там перемагали один одного суворо, а переможених, що називається, – вживали. І ось ця генетика справді нікуди не поділася.