«Слово – не вор – убей» (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

ЦЕ БУЛО ДАВНО

У далекі вже 90-і по роботі довелося стикнутися з дуже своєрідним працівником ДАІ. Тоді йшлося про зниклий вантаж із фури, яку поставили на стоянку доблесні співробітники плаща та жезла, а тому – трапилася нагода ставити запитання і головне – слухати відповіді цього персонажа. Відповіді були так собі, але не під протокол товариш видавав такі перли, що тепер я дуже шкодую, що не став за ним записувати. Це був мій промах, бо до того як живцем вдалося побачити це диво словесності, мені довелося прочитати кілька рапортів та протоколів у його виконанні. Словом, кожен документ був просто шедевром епістолярного жанру, і зараз таке можна було б продати як раритет епохи.

Однак пряма мова виявилася значно яскравішою та місцями – несподіваною. Так, пояснюючи те, як фура виявилася без нагляду, даішник пояснив, що була низька температура повітря, сильний вітер, і він відчув, як «оргазм замерзає». У зв’язку з цим він був змушений покинути пост ДАІ та поїхати додому по термос із чаєм. У цьому випадку насторожило навіть не те, що даішник і чай були поняттями-антагоністами, а швидше те, що в нього замерзало. Довелося акуратно уточнити це питання, і співробітник повторив усе буква в букву.

Подальші одкровення вже викликали непідробний інтерес, і там було настільки багато перлів, що їх просто неможливо пригадати. Достатньо сказати про те, що в цю холодну пору співробітники в очікуванні проїзду транспорту, якого був мізер через паливну кризу, грали в карти, і в нього на руках залишився тільки «вафлет». Чому саме так – невідомо, але вимовляв він це чітко та буденно. А вінцем виявився вираз, який він вжив у поясненні, в письмовому вигляді.

Описуючи негоду, він зауважив, що почав іти мокрий сніг, що знизило видимість практично до нуля, а тому він не міг бачити ні фури, ні слідів зловмисників, які з неї щось поцупили. Це – ще не найяскравіші перли, бо в той час довелося читати протоколи, в яких конфіскований товар співробітники міліції знищували шляхом «розтоптування ступнями ніг». Тож відсутність слідів – ні про що.

Але даішник вирішив видати все наукоподібним стилем і посилити деякі слова особистою експресією, і з приводу снігу він хотів написати «практично нічого не видно», але в пояснення ліг текст «практологічно нічого не видно». Ось таке можна було ставити в рамку, бо зараз у мої слова повірять не всі, але я до цього й не прагну. Можливо, колись постараюся згадати висловлювання не тільки цього діяча і зібрати це в один нарис, гадаю, в наш час гумор нікому не завадить.

У НАШІ ДНІ

Якщо комусь здається, що зараз такі мамонти та динозаври повністю вимерли – той глибоко помиляється. Є ще спеціалісти підплінтусної словесності, які можуть так завернути свою промову, що захочеш видати щось подібне – не вийде, бо в цей бік фантазія працює лише у дуже обдарованих персонажів. Проте все одно щось подібне виривається на саму гору і якщо не видає саме таких конструкцій у плані форми, то за змістом критично наближається до такого виду самородків.

(Далі буде)