Sic transit

Отже, не очікуючи того, путінський режим продемонстрував ще один огидний аспект своєї сутності, а саме — вмістилище військових злочинців. Так, згідно з щойно опублікованим матеріалом ВВС, сьогодні вироком закінчився тривалий, майже в рік завдовжки, судовий процес у Дамаску, який поставив крапку в оцінці дій режиму Асада. Ось що там сказано:

«У вівторок під час судового процесу над колишніми урядовцями суддя виніс Асаду смертний вирок за злочини, пов’язані з «умисним і навмисним убивством більше ніж однієї особи та дітей, катуваннями, свавільними арештами та злочинами проти людяності». Також до страти у цій же справі було засуджено двоюрідного брата Асада по материнській лінії Атефа Наджіба за керівництво репресіями в південній провінції Дераа, які призвели до повстання, а згодом — до громадянської війни. Наджіб — колишній бригадний генерал сирійської армії, який у 2011 році за Асада очолював Управління політичної безпеки в південній сирійській провінції Дераа».

Тобто товариш Наджіб був особисто присутній у залі судових засідань і вислухав свій смертний вирок, а товариш Асад у цей самий час перебуває в москві й вважає, що “обделался легким испугом” у цій ситуації. Але так це виглядає лише на перший погляд. Після цього вироку, який винесено, по суті, за скоєння військових злочинів, вартість для москви утримання Асада у себе в курнику стала значно вищою, і можна не сумніватися в тому, що вона лише зростатиме. Ось приблизний вигляд того, які наслідки будуть актуальними як для Асада, так і для путінського режиму.

Як видно, той «притулок», який прутін надав Асаду наприкінці 2024 року, коли той змився в останній момент і кинув своїх соратників, які ще билися, на розтерзання та прикриття власної втечі, тоді виглядав зовсім не так, як після цього вироку. Тепер Асад перетворюється на валізу без ручки й не лише вказує на те, що прутін переховує військових злочинців, а й на те, що він, безумовно, зайвий раз і на іншому напрямку натягнув стосунки з Додіком, який дуже пишається своїми чудовими стосунками з нинішнім лідером Сирії Аш-Шарою.

Безумовно, під час їхнього регулярного й особистого спілкування Аш-Шара порушить питання про те, щоб Додік навантажив прутіна якимись неприємностями для того, щоб той дозволив екстрадицію «жирафа» — Асада, якого так називають за непропорційно довгу шию, ніби спеціально створену для зашморгу. Цей же вирок практично позбавляє Асада можливості залишити курник доти, доки його не обміняли на щось цінне. По суті, відтепер він стає заручником прутіна, і якщо кудись він ще й зможе втекти, то виключно до Північної Кореї.

Два роки тому прутін хотів показати свою крутість і те, що він не кидає друзів, але, по суті, ляклива істота, яка нині труситься, більше думає про те, куди самій змитися так, щоб її звідти не видали. Тому Асад уже перестав бути царським гостем і став розмінною монетою. Швидше за все, він це розуміє краще за інших, а після того, як на шибеницю піде його спільник у цьому процесі, думки про життя стануть ще сумнішими. І головне, тепер він чітко розуміє: як би в курнику не змінилася верховна влада, його екстрадують швидко й без застережень.

Адже режим Асада вважався одним із найміцніших аж до 2015 року, а тепер він опинився у такій незавидній ролі. Між іншим, Башар теж полюбляв розмірковувати про велич, а також про історію. У Сирії в цьому плані довгий список, і їй немає потреби примазуватися до історії інших народів чи вигадувати ганебні сюжети для підвищення власної значущості. Скажімо так, Рюрик там точно був не потрібен, а результат — он який. Тож у прутіна з’явився дуже неприємний сюжет у всіх сенсах, але головне — він побачив, як працює принцип, сформульований ще римлянами: «Sic transit gloria mundi», що означає: «Ну що, дідуган, де твоя велич?»