Автор: anti-colorados
Це до того, що дзеркальна відповідь не завжди буває найефективнішою, а от знайти закономірності в діях ворога, яких він сам не помічає, і підловити його на шаблонності дій – інша справа. Адже історія воєн говорить про те, що менші армії розбивали великих противників тільки тому, що в потрібний час і в потрібному місці вони змогли забезпечити перевагу в силі кількістю чи якістю. Перевага не могла бути тривалою, але часто виявлялася нищівною. Такі приклади потім увійшли в підручники з військового мистецтва і викладалися як зразок саме недзеркальних дій.
Те ж саме відбувається і в нас. Просто згадаймо початок широкомасштабної війни і те, як ворог придушував наш опір кратною перевагою в артилерії. Перестріляти його було неможливо просто тому, що в нього було більше гармат чи РСЗВ, а плюс до того, що його запаси снарядів і ракет не йшли в жодне порівняння з тим, що мали наші війська. У результаті саме «перестріл» навіть не розпочинався, зате почалася контрбатарейна війна. Спочатку «на око», а потім стали застосовуватися дедалі витонченіші методи обчислення координат позицій ворога з подальшим їх винесенням. Зрештою, перехід на дрони суттєво нівелював можливості саме польової артилерії, до речі – як і бронетехніки.
І ось зараз ворог робить акцент на застосуванні своєї балістики, насамперед ракет «Іскандер-М» (9М723), яку надійно перехопити може лише ЗРК «Петріот» (із того, що є на озброєнні ЗСУ). Але, як ми знаємо, з цими ракетами зараз дуже складно, бо американці вистріляли їх проти іранської дешевої балістики, а їх виробництво мізерне до неадекватності. Але як це зазвичай буває, така ситуація має кілька варіантів дій у відповідь.
Перший, суто дзеркальний, – валити по ворогові приблизно в тому ж ключі, як це робить він, але такого ми не можемо собі дозволити, бо немає власної балістики, і навіть коли вона з’явиться, витрачати її так, як це робить ворог, навряд чи буде правильно. Другий – можна перехоплювати ці ракети на підльоті, і як ми переконалися, цей варіант впирається в кількість ракет-перехоплювачів та їхню вартість. Тут питання постане в тому плані, хто зможе випускати більше ракет і, зрештою, хто кого зможе перестріляти і скільки це буде коштувати. Це якраз і є той самий метод «кістка в кістку», який навряд чи зможе принести успіх просто через незаперечні закони математики. Але є і третій варіант, який виглядає чимось на зразок майстер-ключа до цієї проблеми.
Справді, перехопити балістику непросто і, безумовно – дорого. Простіше кажучи, після того як ракета пішла зі стартової платформи, залишається лише один варіант відповіді – відвантажити йому тією самою монетою. А якщо так, то треба відходити від дзеркала і діяти так, щоб конкретна ракета не пішла зі стартової платформи. Звісно, найдієвішим способом вплинути на такий результат було б знищення виробництва цих ракет і запасів, які знаходяться в арсеналах.
Загалом такі спроби вже були, і, напевно, можливості ворога таки вдалося зменшити, але він продовжує обстріл, а це означає, що він ще має можливість поповнювати запаси і, відповідно – відстрілювати якусь кількість ракет із визначеною регулярністю. В такому разі постає запитання про те, як цю регулярність ліквідувати. Очевидно, що для цього як мінімум потрібен аналог «контрбатарейної війни», як це було у випадку з артилерією, тільки тепер – на рівні балістичних ракет.
(Далі буде)
> У результаті саме «перестріл» навіть не розпочинався, зате почалася контрбатарейна війна. Спочатку «на око», а потім стали застосовуватися дедалі витонченіші методи обчислення координат позицій ворога з подальшим їх винесенням.
Зокрема подаровані контрбатарейні радари.
> ЗРК «Петріот» (із того, що є на озброєнні ЗСУ). Але, як ми знаємо, з цими ракетами зараз дуже складно, бо американці вистріляли їх проти іранської дешевої балістики, а їх виробництво мізерне до неадекватності.
А ще вони до біса дорогі, в кілька разів дорожчі за перехоплюване, а купують їх для нас європейські платники податків через PURL.
А ви так переживаєте за європейських платників податків,бачу, аж “кушать не можете”!Значно більше ніж за українських дітей які гинуть від ракет. Цікава ви людина,давно вже це помітив : вас аж вивертає,коли або автор,або хтось із коментаторів хоч щось добре скаже на адресу українців чи України,вам так і кортить хлюпнути грязюки,щоб знівелювати позитивне враження. Пора вже змінювати підходи,товаришу,майоре,а то засипетесь -світитесь ,бо вже як новорічна ялинка.
А вас вот совершенно не колишит то, что к власти в Германии сейчас рвется АдГ, которая вовсю облизьівает пуйло? И что если – а скорее когда – она придет во власть, то краник немецкой помощи закроется – и как бьі не открьілся краник помощи пуйлу. И “программа у них” – “помочь” украинским детям заставив их отцов сложить оружие. Точнее, перекрьіть его поставки. Как немецкий избиратель, я в которьій раз проголосую против АдГ и за то, чтобьі мои налоги шли на помощь Украние – но таких с каждьім днем все меньше, и все больше тех, кто готов пожертвовать и Украниской, и своей свободой за “дешевьій газ”. Дело, увьі, не в жалости, а в “маректинге”.
Я переживаю, що європейським платникам податків зрештою урветься терпець спостерігати, що українським платникам податків захист України потрібен менше, ніж їм. Але лицеміри серед українців удають, ніби не розуміють.
Потрібна власна балістика, ударами якої слід відповідати по адміністративним центрам тих областей, звідки запускаються по нам “Іскандери”. Росіяни запустили по нам з Брянської обл.- отримує Брянськ, запустили з Курської обл.- отримує Курськ, і т.д. Не треба бити по житловій забудові, а треба по тому, по чому росіяни зараз б’ють нас – по логістичним складам, фабрикам та підприємствам, локомотивним депо і т.п.
Підтримка “сво” та “вЯличія Имперіи” для росіянського бидла – повинна мати свою ціну!
Бо на ту кількість “Іскандерів”, яку запускають по нас росіяни – аналогічну кількість “Петріотів” (НЕ кажучи вже навіть про якесь перекриття по кількості) ми не дістанемо НІДЕ й НІЯК (((!