Друга стадія цього процесу відбувається на зустрічних курсах. Популіст ніколи не зможе виконати взяті обіцянки з об’єктивної причини. Щоб щось дати, це треба звідкись узяти, а тільки-но популіст приходить у владу і починає діяти, то «де взяти» буде дедалі менше й менше, бо здоровий бізнес дуже чуйний і швидко йде в місця, де працюють нормальні ринкові механізми, а не ручне управління, яким завжди користується або хоче користуватися популіст, а слідом за бізнесом йдуть і гроші.
Виникає об’єктивна ситуація, коли давати стає просто звідки. Якщо ж популіст ще починає вантажити власні кишені, цей процес прискорюється багаторазово. Причому сам популіст дуже швидко розуміє, що причиною такого становища є він сам і та люмпенська політика, на гребні якої він прийшов у владу.
І тоді виникає ситуація, коли популіст чітко розуміє, що після його відходу з першого крісла послідовник безумовно зіграє на контрасті і виверне всю ту маячню, якою він їздив по вухах своїм лохам. Це може скінчитися сумно і в сумному закладі, чого популіст, звісно, не хоче. В результаті залишається два шляхи: або готуватися до забігу, або починати модифікувати лоха, щоб той сприймав погіршення ситуації як тимчасові труднощі, викликані підступами зовнішніх або внутрішніх ворогів. Причому цими ворогами стають буквально всі опоненти, а згодом – і ті, хто своїм прикладом показує, як працює адекватна економіка в нормальній країні.
Щойно лох просаджується і погоджується з тим, що справа не в тому, що ним править бездарна, жадібна погань, і не в тому, що сам він не вміє багато і якісно працювати, а в тому, що виною всього є підступи ворогів, – все. Далі розпочнеться затягування пасків перед ворогами. Їх ставатиме дедалі більше, паски – дедалі тіснішими, а керівництво стане незмінним просто до смерті самого керівника або країни. Причому якщо населення пішло шляхом деградації самостійно і з власного переконання, то смерть правителя вже нічого не вирішить, і межею буде вже руйнація суспільства і держави, а на цьому шляху може змінитися кілька клонів того самого популіста – чи то Леніна, чи путіна.
Як неважко здогадатися, рф перебуває у другій стадії, але вже ближче до переходу в третю стадію. Саме у випадку з рф процес затягнувся тому, що з надр б’ють дармові потоки нафти й газу, а тому те, що можна ділити, постійно поповнюється без зусиль самого суспільства. Якби не було нафти й газу, то країни під назвою рф вже не було б років 20.
Власне кажучи, друга фаза є перехідною і зумовлюється лише тим, що країна може потрапити до рук просунутого диктатора, який спрацює на благо батьківщини, і тоді його зватимуть Лі Куан Ю. Або енергії здорової частини суспільства вистачить, щоб закрити ненаситну горлянку люмпена і викинути популіста з першого крісла. Якщо ж цього не відбувається, ситуація плавно перетікає у третю стадію, з якої вже немає іншого виходу, крім через тотальну руйнацію, бо суспільство вже повністю деградувало і розклалося. Воно вже просто не здатне утримувати свою форму і, по суті, померло. Розвал може розтягнутися на дуже тривалий строк лише за однієї умови – якщо це люмпенсько-лоховське суспільство закріплюється диктатурою вже без найменших слідів загравання, але з кривавими весіллями та іншими речами, які швидко і безпосередньо доходять до свідомості деградованої публіки. Їй ще розповідатимуть про ворогів, але вже просто для того, щоб деграданти могли утилізувати свою ненависть і злість хоча б кудись.
Власне, Венесуела є чудовим прикладом третьої стадії люмпенізму. За наявності гігантських запасів нафти й газу, чудового клімату для сільського господарства, країна має вже повністю зруйновану економіку і практично відсутні інститути державної влади, а суспільство розбещене, деморалізоване і практично знищене, перетворившись на стадо. Тепер їй залишилося або померти, або переродитися в людожерську диктатуру на кшталт КНДР.
Але, повертаючись до України, хочемо відзначити важливу деталь цих двох прикладів. І рф, і Венесуела деградують за наявності ліквідних природних ресурсів, яких у нас просто немає. Тому деградація відбувається досить плавно, але з усіма її атрибутами. Мілітаризм притаманний обом країнам. Як його пояснює рф – ми чудово знаємо, а от хто загрожував Венесуелі, щоб убити на зброю добру частину своїх ресурсів – велике питання. Хоча там дуже багато диких мавп, мало там що.
Так от, в Україні немає промислових запасів нафти, і якщо ми дамо зв’язці «популіст – люмпен» захопити владу, вони уб’ють країну практично миттєво, плюс до всіх класичних чинників, які вбивають країну під прапором люмпену, додамо ще й сусідню люмпен-імперію, яка безумовно прискорить цей процес, про що вона відкрито заявляє з регулярністю кур’єрського поїзда.
У таких умовах усім треба розуміти, що зараз в Україні працює ціла купа популістів-розводил на прикормі, а в середовище люмпену ще й підкидаються дріжджі. Тому всім треба розуміти, що таке майбутні вибори і що цього разу відсидітися і відхреститися від виборів – це те, чого від нас чекає наш противник. Сидіти прямо на місці означає пасивно йому допомагати.