Автор перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Дуже рідкісне явище вдалося спостерігати протягом доби. Через те що мені доводиться переглядати безліч ресурсів, як ворожих, так і наших, у плані реакції на те, що було написано, в переважній кількості випадків одне й те саме явище проукраїнські і ворожі коментатори розписують прямо протилежним чином, і коли виникає момент, коли ці коментарі стають дуже схожими, це викликає окремий інтерес, і тоді вже можна відштовхуватися від цього феномену. Так сталося й цього разу, хоча повного збігу все-таки не було.
Отже, йдеться про атаки на ворожі аеродроми стратегічної авіації. Точніше, йдеться про те, що така масштабна атака не призвела до загибелі екіпажів знищених літаків. Зрозуміло, що противник із цього робить ледь не єдиний позитивний бік події, а наші коментатори або ті, що підтримують нас, – навпаки, шкодують про повну відсутність «двохсотих» серед льотного складу цих авіабаз. Ну що ж, ми пропонуємо точку зору, з якої обидві ці позиції виглядають хибними. Для цього слід зробити культурний екскурс в історію.
Люди старшого піонерського віку, безумовно, пам’ятають фільм «В бой идут одни старики» нашого талановитого земляка Леоніда Бикова. Просто залишу за дужками цю чудову особистість і те, як він намагався максимально українізувати фільм, а просто зверну увагу, як герой Бикова – капітан, а потім і майор Титаренко змінював літаки. За сюжетом фільму його збили, але він вистрибнув з парашутом і вцілів, пересівши на «Мессершмідт». Напевно, роздобути натуральний «Мессер» не вдалося, і його імітацію зробили з чого було, але це проблема всіх совкових фільмів, де й танки, і літаки ворога було зроблено так, щоб глядач не здогадався, з чого ж це зліпили.
Але суть не в цьому. Маестро політав на «Мессері», і його знову збили, він пересів на новий літак і продовжив воювати на новій машині. Загалом ці рокіровки цілком допустимі, і багато льотчиків змінювали по кілька машин за весь час служби, втрачаючи їх або збитими, або пошкодженими настільки, що навіть якщо вони долетіли до свого аеродрому, відновлювати було вже нічого. І тут справді досвідчений пілот мав більшу цінність, ніж літак, на якому він літав. Цей штамп закріпився і тепер намертво вплівся у всі міркування. Наші оглядачі прямо зловживають цією формулою, про що ми неодноразово писали.
Однак повернімося до цього кінематографічного прикладу. Маестро знав, що втрачений літак йому замінять на новий, тому що промисловість, а швидше за все – ленд-ліз працює, як годинник. Адже не секрет, що практично всі совкові аси літали на американських літаках. Але в будь-якому випадку літак завжди є чим замінити, бо літаків було завжди більше, ніж досвідчених льотчиків. А тепер погляньмо на цю ситуацію. Екіпаж стратегічного бомбардувальника Ту-95МС – сім осіб. І от повністю згоріло близько двох десятків таких літаків. Вони вже не виробляються і не будуть вироблятися, а отже, ці 140 осіб уже ніколи не отримають заміну на новий бомбардувальник, бо їх немає фізично. Що з цього випливає?
Там поки що з цим не розібралися, але щойно сувора правда постукає чоботом у їхню голову, то зразу стане зрозуміло, що цей особовий склад, придатний до будь-якого виду проходження служби, вже ніколи не використовуватиметься за профілем. На запитання про те, куди їх можна перевести і як використовувати, відповідати не стану. Кожен може зробити це самостійно. А після того як висновок буде зроблено, ще раз подивіться на ті міркування, які ми побачили в коментарях. Чи добре, що вони вціліли, з огляду на таку перспективу? І ми пропонуємо відповідь: «Щоб так, то ні!»