Автор перекладу: Світлана
Наведений далі текст – навіть не версія того, що сталося під Керченським мостом, а імітація спекуляції, бо він весь буде складатися з припущень, які можуть підштовхнути до думок у потрібному напрямі. Але спочатку – невеликий відступ зовсім в інший бік, а саме – про атаку на ворожі аеродроми стратегічної авіації. У цьому випадку ми не будемо торкатися результатів цього заходу і лише нагадаємо подробиці ще одного епізоду, який залишився в тіні основної події.
Так, за кілька годин після виносу стратегічних бомбардувальників ЗСУ атакували аеродром у Борісоглєбську, де розташовано навчальний заклад, який готує льотчиків військової авіації. Просто нагадаємо, що приблизно за добу до цього ворог атакував будівлю училища Сухопутних сил ЗСУ, і наскільки відомо з перших звітів, там було шість загиблих. Так от, не минуло й доби, як прилетіло в їхнє військове училище, і лаптям немовби сказали: «Будете мати точнісінько те саме», і в результаті ворог про це написав таке:
«Ворожі дрони вбили 11 військових на аеродромі «Борісоглєбськ»… Ми не хотіли про це писати, але колеги вже розкрили факт загибелі наших військових внаслідок удару дронів по аеродрому «Борісоглєбськ»… За даними трьох джерел у Міноборони, загинули 11 військових, серед яких – досвідчені льотчики. Двоє загиблих – офіцери. Також втрачено «певну кількість військового обладнання». «Було дуже багато безпілотників, усе збити виявилося просто нереально»… Жахливий символізм цієї НП у тому, що удару було завдано незабаром після нальоту на аеродроми зі стратегічною авіацією».
Але повернімося до нальотів на бази стратегічної авіації так, щоб побачити картину в динаміці. Спочатку ворог взагалі не допускав можливості атак на такі активи і тому бавився без остраху. Максимум, що вдавалося зробити у відповідь, – вистежити і знищити пілотів, які обстрілювали крилатими ракетами наші міста, і одного разу вдалося дістати важкий бомбардувальник Ту-22М3, на тому – все. Згодом ЗСУ отримали засоби, якими змогли діставати аеродроми типу «Енгельс-2» або «Шайковка», де стояли ці бомбери. Результати були, але не такі значні, як того хотілося б. Винятком став факт ліквідації складу озброєнь на аеродромі «Енгельс» і зумовлений цим збиток.
Але тут знову було використано звичні засоби ураження, і того разу наші військові просто покарали ворога за недбалість і вдарили в момент навантаження-вивантаження боєприпасів. Тобто основний вражальний ефект було досягнуто підривом їхнього важкого боєприпасу. Але для успіху саме такої операції повинно було скластися дуже багато чинників. Ми це розуміли, і ворог теж. Тому й відтягнув усі аероплани, які брали участь у нальотах на Україну, на далеку базу «Олєнья», куди навряд чи могли долетіти дрони типу «Лютий». Або, принаймні, долетіти непоміченими. А відстань у 1 800+ км давала фору в часі, і при підтвердженні курсу польоту дронів на «Олєнью» вони мали час підняти літаки у повітря, щоб уникнути ураження.
Тобто будь-які дії наших військових обов’язково мали наслідки, і ворог вживав контрзаходів для того, щоб уникнути втрат. Але повторювані атаки привчили його до того, чим саме завдаються удари, і відповідно до цього складалися настанови, інструкції, накази та інше, що регламентує дії особового складу в тій чи іншій ситуації. Зрозуміло, що як тільки з’явиться новий засіб ураження, то з досвіду його застосування інструкції отримають інші пункти, але поки цього немає – дії розписано та приписано.
Очевидно, що противник розсудив таким чином, що поки ЗСУ не стали використовувати далекі крилаті ракети, які можуть пролетіти 2 000 км, авіабаза «Олєнья» – поза небезпекою. Те саме стосується і балістики. Але тут фокус у тому, що і перші, й другі можна зафіксувати на маршовій ділянці. Інша справа, як там у них щодо збити, але, мабуть, вони мають якісь підстави для впевненості. Словом, регулярні удари по аеродромах, які ми спостерігали, привчили противника до того, що їх завдають певним видом боєприпасів і в цілком зрозумілому радіусі. Звідси й усі їхні заходи протидії.
А прилетіло так, як вони не очікували, і як з’ясовується, всі заходи, вжиті для прикриття аеродромів, марні в принципі, якщо проти них працюють інші боєприпаси і тактика їх застосування. Причому руйнуються всі парадигми, які становили основу оборони цих об’єктів. Просто вдумаймося: для цього виявилися марними величезні радари загоризонтного виявлення і радари комплексів С-300/400, а вчора лапті самі написали про те, що марними виявилися і «Панцирі», тому що дрони зовсім маленькі, летять над землею і летіти їм треба лише два-три кілометри.
Найгірше – повністю дискредитовано чинник великої відстані. Тільки якийсь технічний збій завадив влаштувати різанину бензопилкою на авіабазі «Українка» в Амурській області, а це – понад сім тисяч кілометрів з урахуванням прольоту над територією інших країн. Така відстань під силу тільки МБР, але виявляється, можна виконати приблизно те саме, але зовсім іншими засобами. І не можна ж сказати, що ворог зовсім не готувався захищати аеродроми. У тому-то й справа. Для захисту було стягнуто дефіцитні зенітні засоби і все таке, але фактично ці заходи було заточено на інші загрози, і наші військові довго їх привчали до того, щоб вони саме так оцінювали загрози і витрачали ресурси на захист від того, що до них не прилетить.
І от із Керченським мостом відбувається щось подібне. Противник має приблизне уявлення про те, чим цих ударів може бути завдано, і виходячи з цього, він вибудовує конкретні заходи для захисту моста. Звідси – потужна РЕБ, весь наявний ешелон ППО і маса капітальних споруд, які служать цій меті, – бони, затоплені баржі, бетонні стовпи, на які вони поставили «Панцирі», а коли в них ще був військовий флот, який можна виставити в цю локацію, там ще й кораблі вешталися.
Просто уявімо, в яку копійку обійшлися їм заходи із забезпечення експлуатації моста. А тепер припустимо, що сьогодні він обвалився, і відновити його в раціональні строки не вийде. Звісно, залізо можна перегнати ще кудись уже через непотрібність щось прикривати тут, але всі ті капітальні споруди, які вони нагородили, вже нікуди не дінеш. Тобто в такій ситуації це будуть гроші на вітер у самому прямому значенні цього слова.
І от сьогодні з’ясовується, що атака пішла не за тим планом, що закладався у схему оборони. Очевидці повідомляють, що не було прольоту ні ракет, ні дронів. Також ніхто не бачив роботи безекіпажних катерів. Це означає, що удар завдавали підводними засобами ураження. Просто вдумаємося: підводний апарат оперує на відстані кілька сотень кілометрів від бази і має можливість наводитися на ціль. Станом на зараз було вже два удари в районі опор арок моста. Принаймні, лапті пишуть таке:
Між іншим, після першого вибуху стало зрозуміло, що опора не впала і, відповідно, міст встояв, але хвацькі розповіді про те, що там нічого не пошкоджено, – казки про білого бичка. Для того щоб побачити наслідки вибуху, треба спуститися під воду і обстежити стійку опори. Не виключено, що ворог так і зробив і спустив водолазів. Цілком можливо, що вони на власні очі побачили другу сигару, яка влаштувала повторний вибух, і перебуваючи під водою, вони однозначно виявили, що співають пісню «Море, море – світ бездонний» вже не а капела, а дуетом з Кобзоном і під музику оркестру імені Алєксандрова, який занурився в безодню на своєму аероплані.
Ми не знаємо, що це за підводні апарати і яка потужність їхньої бойової частини, а тому не станемо міркувати про те, чи здатні вони в принципі завалити опору моста. Але тут слід врахувати два моменти. Ворог довго привчався до певних способів атаки на аеродроми, а результативного генерального удару було завдано зовсім іншим чином. І другий момент: просто зараз у морі перебувають два підводні човни противника – носії «Калібрів».
Надводні кораблі ворог не наважується вивести у море. Так от, хто знає, що можуть наші підводні апарати, які вже позначили себе? Цього ніхто не знає, але вже зрозуміло, що вони здатні працювати за сотні кілометрів від бази, а можливо, виявляти і наводитися на підводні човни. І якщо вони таке можуть виконувати, то для субмарини в підводному положенні багато не треба. У такому разі підводникам варто було б терміново передавати на берег текст заповіту, щоб потім не виникло бійки серед родичів. Так ситуація виглядає на мізері даних і, що називається, в першому наближенні.