Автор перекладу: Світлана
Минулої неділі у Польщі відбувся другий тур президентських виборів, і в них узяли участь 71,63 відсотка виборців, це суттєво більше, ніж у 2020 році, – 68,2 відсотка. Тут потрібно враховувати особливість статистики, коли зменшення кількості виборців завжди може дати набагато більші абсолютні значення, ніж наближення до 100%. Тобто зростання кількості виборців, які прийшли на вибори, буде сповільнюватися, чим вищі абсолютні показники, і практично неймовірно побачити 80 і тим більше – 90 відсотків явки. Тож ці +3,5 відсотка – суттєвий показник.
Станом на ранок підрахунок голосів вже закінчено та оголошено їхній результат: перемогу здобув правий націоналіст Кароль Навроцький. Він набрав 50,89 відсотка, випередивши свого суперника – проєвропейця Рафала Тшасковського, який отримав 49,11 відсотка. Коментуючи результати виборів, інформаційна агенція AFP зазначила, що перемога Навроцького стала серйозним ударом для польського уряду на чолі з ліберально-консервативним прем’єр-міністром Дональдом Туском. На думку французького ЗМІ, президентські вибори вважалися доленосними не тільки для Польщі, а й для всієї Європи: перемога Тшасковського надала б Туску та його реформам нового імпульсу. Досі ці реформи блокувалися нинішнім правонаціоналістичним президентом Анджеєм Дудою.
Навроцький висувався від партії «Право і солідарність», і багато хто вважає, що будучи великим шанувальником нинішнього президента США, Навроцький може суттєво змінити позицію Польщі щодо підтримки України. Деякі аналітики висловлюють думку про те, що Польща завжди позиціонувала себе як східний бастіон Європи, а тепер Україна явно перебрала на себе цю роль, і тому Навроцький цілком здатний вставити палиці в колеса процесу допомоги Україні.
Власне кажучи, ми теж з підозрою ставимося до будь-яких шанувальників Трумпа, бо це багато про що говорить. І тут справді є від чого занепокоїтися. Проте як би зараз ця тема не коментувалася, ми пропонуємо не поспішати з висновками, і для того є мінімум дві причини. Перша з них очевидна. Завдяки географії Польща справді перебуває у прямому контакті з Білорусією та калінінградським анклавом росії, а тому російська загроза для неї не буде пустим звуком за будь-якого забарвлення влади. А з урахуванням планів Трумпа вивести частину військ із Європи Польщі просто необхідно мати міцні військові зв’язки з Україною просто тому, що у нас спільний ворог.
Але є ще один момент, який не варто упускати і тим більше – забувати. Всі ми пам’ятаємо, як Польща першою підставила плече Україні буквально в перші години широкомасштабного вторгнення росії. Вона прийняла переважну кількість наших біженців, які потім розійшлися Європою та світом, але Польща зустрічала їх першою і надавала екстрену допомогу. А згодом саме Польща стала передавати нам у дар бронетехніку й літаки, а за кількістю поставлених танків вона досі перебуває на першому місці серед усіх наших партнерів.
А тепер спробуймо пригадати, коли були останні великі постачання озброєнь саме від Польщі? Якщо вдасться освіжити пам’ять, то виявиться, що таких не було приблизно з 2023 року. Тобто практично 2022 і 2023 роки постачання йшли конвеєром, а потім він немов зупинився. Ні, через Польщу продовжували йти постачання військової допомоги, але частка польського наповнення різко впала, і цьому є своє пояснення.
15 жовтня в Польщі відбулися парламентські вибори, і хоча партія «Право і солідарність» здобула більшість голосів і повинна була зберегти свій уряд, їй не вдалося укласти коаліційну угоду, і тоді президент Дональд Туск сформував коаліцію на базі своєї політичної сили «Громадянська коаліція». Тож не варто робити квапливих висновків і просто треба почекати практичних кроків нового президента. Адже кому, як не нам, знати, що слова кандидата у президенти і дії президента часто є діаметрально протилежними.