Автор перекладу: Світлана
«ПРИЛЕТИТ ВДРУГ ВОЛШЕБНИК»
Як написав ефіопський класик російської літератури у своєму знаменитому вірші: «Недолго мучалась старушка…» та сама, яка зловживала «кружкой», приблизно те саме, тільки з іншого приводу, сталося вчора в нинішньому курнику. Особисто мені довелося бачити кілька досить розлогих статей їхньої преси, де було написано, що треба брати приклад із прутіна, який не нарікає на труднощі, пов’язані з війною, а відважно й наполегливо робить свою справу (мабуть – у валізу). І сказано це було в контексті критики когось, хто говорив, що бійню треба закінчувати, а не як самостійний сюжет про царя. Втім, із кількох статей шляхом збору того, що написано саме про царя, можна було відновити певну картину.
За цими даними, прутін на вертольоті летів у Курську область, і тут почалася атака дронів на москву. Начебто прутіну загрожувала безпосередня небезпека, бо дронів було багато і один із них міг би врізатися в путінський вертоліт, від чого той міг би засмутитися назовсім. Але той був твердий і відважний: «Він сказав: «Поїхали!» І махнув рукою». Загалом статті, присвяченої саме цьому епізоду, прочитати не вдалося, але якщо така є, то там обов’язково повинні були відзначити, що у царя характер нордичний і що він взагалі не має страху. В результаті всілякими образами обігрувалася формула: «Прутін не боїться лізти в гущавину війни, а ти чого?»
Відразу після того як вдалося натрапити на ці опуси, з’ясувалося, що всі ці ЗМІ посилаються на історію, розказану командиром дивізії ППО Юрієм Дашкіним, який барвисто описав той жах, серед якого відважно летів чарівник у блакитному вертольоті, і стало зрозуміло, що товариш вирішив створити ще одну казку у стилі 28 панфіловців. З одного боку, тут було застосовано старий совковий прийом, де ті розповідали про кровожерливих фіннів, які нависли над Ленінградом своєю лінією Маннергейма, надавши стаціонарній споруді якості танків, мовляв, на них лінія нападе. Так і тут: ті дрони, що летіли на москву, в принципі не пристосовані для атаки повітряних цілей, але кому це цікаво?
З іншого боку, було цікаво читати ці пригоди діда-панди просто тому, що в той момент у москві та околицях було закрито всі аеропорти і зупинено повітряний рух, а от ФСО взяла й дозволила прутіну кататися на вертольоті. Якби таке трапилося і виникла б якась небезпечна ситуація, їх би вже давно напоїли чаєм із полонієм та піддали анафемі. До речі, Гундяєв посилив свої молитви за збереження живота прутіна саме після цієї серії статей. Але про те, що в охороні прутіна відбулися чистки, нічого не відомо, а таке там вивалюється дуже швидко, тому що боротьба за доступ до тіла там неабияка і конкуренти зіллють це в момент.
Плюс до того, є дуже великі сумніви, що прутін зараз взагалі користується вертольотом, а тим більше – в такій місцевості. Ніхто не повірить у те, що в нього закінчилися бронепоїзди з аквадискотеками. Публіці можна розповідати що завгодно і навіть запиляти фотки на тлі вертольота, але цар їздитиме лише на найбільш захищеному засобі пересування – поїзді. Тож уся ця епопея сприймалася як чергова патріотична казка. На її тлі всіх, хто не бажає піти і здохнути на фронті, порівнюють із відважним і незворушним Штірліцем, точніше – прутіним, який летить на вертольоті, продираючись крізь хмари дронів.
І ось у їхньому сегменті Мережі пішли матеріали, що вносять певну ясність у цю епопею. Зрозуміло, що там не ставлять під сумнів можливість прутіна користуватися вертольотом, але прямо пишуть про те, що цю агітку була зліплено адміністрацією прутіна на замовлення її глави, товариша Кірієнка. Саме за його розпорядженням комдив ППО прочитав текст із героїчним польотом фюрера та його зневагою до небезпеки. А все тому, що Кірієнко все виразніше претендує на роль наступника, хоча першою в черзі стоїть рідна дочка царя – Катя.
Тому викриття тут має досить кумедний контекст. Сєрьога-казкар явно зарапортувався і виставив царя дурнем. І це означає, що там дедалі активніше починають ділити шкуру ще не вбитої панди. А це завжди цікаво. Крім того, тут ненароком розкрився механізм ліплення героїчних образів і патріотичних фейків. Якщо так піде й далі, то дуже скоро можна буде побачити сагу про те, як прутін верхи на мопеді гасав по полю бою, ухиляючись від дронів. А якщо він не боїться, то й усім іншим немає причин боятися.
ЇХНЯ НАТУРА
Сам факт хвилювання за царя там розглядається як сам собою зрозумілий, адже він веде їх усіх у світле майбутнє. І нічого, що чим далі вони йдуть, тим стає темніше, а майбутнє все більше схоже на Ж. Адже головне, що фюрер тримає своє слово так само міцно, як і таємну валізу. І його близьке оточення – теж, хоча їм за посадою валізи не надаються. Зате, як казав їхній міністр закордонних справ, сам цар і всі вони дотримуються принципу «Пацан сказав – пацан зробив». Колеги з «Кримського вітру» знайшли невеликий список таких обіцянок і розклали його за часом. У результаті вийшло таке:
«У 2011 році в росії випустили вбивцю Айфона.
У 2012 році в росії випустили гнучкий планшет для школярів.
У 2012 році в росії розпочали серійне виробництво електромобілів.
У 2014 році в росії створили національну пошукову систему.
У 2015 році в росії створили національний месенджер.
У 2015 році росія створила станцію на Місяці.
У 2015 році росія запустила серійне виробництво танків «Армата».
У 2017 році росія запустила серійне виробництво літаків МС-21.
У 2021 році в росії побудували сибірські міста-мільйонники.
У 2022 році в росії створили вбивцю MacBook на базі процесора «Байкал».
У 2024 році в росії відновили виробництво автомобіля «Волга».
У 2024 році в росії запустили серійне виробництво літаків «Байкал» на заміну Ан-2.
У 2025 році в росії знову створили національний месенджер.
Якщо вірити пропаганді, то в росії щороку прориви, успіхи та створення чергових «аналоговнет».
До речі, це далеко не повний список досягнень, які й формують те саме світле майбутнє, за яке так люблять царя. І що характерно, тут теж немає нічого нового, адже ще Микита Сергійович обіцяв «доплюнути та переплюнути», а по обіді – усім увімкнути комунізм. Тож тут усе гаразд.
Крім того, є й тонші моменти їхнього буття. Так, певний час Сімонянша не вилазила з телевізорів і була чіпком у кожну дірку. Але найбільшої популярності вона набула не через це, а виключно завдяки своїм гастрономічним пристрастям. Недарма ж її назвали боброїдкою. І от населення курника поступово підтягується до її рівня саме в частині високої кухні. В результаті з’являються ось такі цікаві запитання:
Здавалося б, нехай їдять у себе що завгодно, але в цьому випадку ми згадуємо, що у нас, у самому центрі столиці, теж є будівля, просто під дах забита кротами. Між іншим, туди нещодавно приїжджав такий собі Портнов, після чого йому стало нестерпно сумно. З чуток, до іспанської поліції поїхав один із заможних кротів для того, щоб йому віддали телефон(и) Портнова, бо там міститься таємна інформація. Як вона опинилася на телефоні у чувака в Іспанії – загадка масштабу квантового парадоксу.
Але з чуток, там є листування з приводу того, як ці самі кроти через портновські суди відтискали і переписували на себе найбільш цікавіші та жирні активи. Кажуть, що іспанці послали крота до його кротівні і взагалі сказали, що вже вивантажили з телефонів усі таємниці і просто зараз визначають, хто кому Рабинович. Напевно, нашим європейським колегам портновські телефони допоможуть сформувати повне враження про те, що таке «команда нових облич» у найвеличнішого, і можливо, до нього виникнуть запитання такого плану, що вони роблять у цьому будиночку і чи не час пустити кротів на консерви.
Ну, а в курнику запитання ставлять правильно, бо практика показує, що є обернена залежність у найпафосніших проєктах. Наприклад, чим ближче світле майбутнє, тим менше їжі. І якщо заздалегідь про це не подумати, то в певний момент може навіть гірчиці не виявитися, щоб доїдати з нею останнього крота. Тож Сімонянша, якби мала розум, зараз би запиляла гастрономічне шоу «Їмо все», де б дала відповіді на всі запитання про способи приготування кротів, коників, і звісно ж, поділилася б досвідом приготування розкішних страв з бобрів. Адже у бобрів – не тільки цінне хутро…
ВІДЛУННЯ ІСТОРІЇ
Ну, і якщо тут довелося згадати 28 панфіловців і Хрущова, то є ще один штрих життя курника, що прямо стосується історії. Хоча саме там історії може прямо стосуватися тільки те, що так чи інакше обігрує ім’я Рюрика, проте населення з історією обізнане суворо і час від часу ставить питання не просто руба, а ще чіткіше. Наприклад, так:
При погляді на такі мисленнєві конструкції хочеться згадати товариша Йосифа Геббельса незлим і тихим словом, бо він говорив, що якщо йому дати в розпорядження ЗМІ, він із будь-якого народу може зробити свиней. А на расеї пішли далі. Набагато далі.