Автор: anti-colorados
Дружба Китаю та Екваторіальної Гвінеї розпочалася у 2006 році з кредиту на два мільярди доларів, наданого режиму державним Exim Bank of China. Тут слід зазначити, що у 1996 році у країні виявили запаси нафти, і Китай погодився приймати погашення кредиту нафтою та інші корисними копалинами. Ще тоді було зроблено висновок, що в разі будівництва військової бази місцеву нафту можна буде переробляти на пальне для військової техніки, що розвантажить досить довге логістичне плече.
Практично відразу почалося проєктування нового глибоководного морського порту Бату. Спочатку закладалася можливість приймання найбільших вантажних суден, і тому китайська China Communications Construction Company одразу провела поглиблення самої акваторії порту й підходів до нього. Але насправді під ці параметри підпадають і важкі військові кораблі, а сам порт будувався з розрахунком облаштування військової бази та всієї необхідної інфраструктури. У 2014 році було завершено основні роботи, а у 2019 році порт було повністю відкрито для експлуатації. А за цей час китайські банки видали ще кілька кредитів уряду цієї країни.
А вже саме рішення про будівництво бази ВМФ було озвучено під час конференції країн Африкансько-Китайської співдружності, що відбулася 29–30 листопада поточного року в Дакарі, Сенегал. Ось там Китай і повідомив про те, що питання безпеки стають дедалі гострішими, і Китай не кине напризволяще своїх африканських партнерів. Там було акцентовано увагу на тому, що Китай завіз до Африки вакцину проти КОВІДу, але й військові загрози – теж нікуди не поділися, і тому Пекін оголошує про створення ключового елемента регіональної безпеки – тієї самої бази ВМФ в Екваторіальній Гвінеї. У рамках того ж заходу було оголошено план посилення заходів колективної безпеки на 2022–2024 роки.
І загалом усе це можна розписувати докладніше, але в нас не було мети заглиблюватися в ці нетрі просто тому, що багато хто, напевно, помітив деякі моменти, які просто лежать на поверхні. Найпомітніший полягає в тому, що Китай явно намагається влаштувати мережу глобальних військових баз для того, щоб утвердити свій статус світової держави. І в цей самий час Штати йдуть з Афганістану та Іраку. Знову ж таки, москва теж намагається закріпитися в Африці та Сирії, а тому все може здатися досить дивним.
Але якщо США йдуть «під тиском», вони просто зобов’язані дати ар’єргардні бої хоча б в інформаційному просторі. Проте навіть військові США коментують анонс нової китайської бази на західному узбережжі Африки досить мляво і явно – без ентузіазму. А це на них не схоже. Зазвичай з будь-якого приводу вони вибивають додаткове фінансування, створюючи інформаційну хвилю про якусь особливу небезпеку дій противника. Тут такого явно не відбувається.
Другий момент стосується тактики входження Китаю в Африку. Важко сказати, чи це робиться свідомо, але китайське керівництво взяло за основу ординську тактику. Щоправда, Орда захоплювала нові території або силою зброї, або її демонстрацією, а Китай діє шляхом підкупу. Ось це і є головне визначення їхнього терміна «м’яка сила». Якщо того самого результату можна досягти без бійки, то це треба використати, це ще Сунь Цзи заповів. Але й Орді не завжди треба було влаштовувати заміс. Якщо противник готовий був присягнути на вірність і делегувати певну частину свого суверенітету, він не просто не мав проблем, а й отримував захист Орди за 10% данини.
(Далі буде)