Автор перекладу: Світлана
СЮЖЕТ № 1
Із самого ранку різними соціальними мережами розійшлося відео знищення майора російської армії, неважливо з яким прізвищем, який «керував бомбардуваннями Маріуполя». Власне кажучи, із самого відео можна зробити висновок, що інцидент стався шляхом вибуху чогось, що було у чоловіка, який підійшов до нього впритул. Тобто перші дані про те, що хтось кинув у нього гранатою, відкидалися просто відео з камери спостереження, бо було зрозуміло, що вибух стався випадково або діяв смертник. Обидва ці варіанти підпадають під визначення «це не наші методи», тобто ліквідація цього діяча мала інші причини.
Крім того, сам факт бомбардування Маріуполя відбувся три роки тому, і якщо він зараз має майорське звання, то яке воно було тоді? Тим більше що під час бойових дій позачергове присвоєння вищого звання – справа звичайна. Тому важко собі уявити, що капітан чи старлей взагалі міг чимось там керувати, бо в такому званні він міг бути лише командиром взводу чи кимось такого ж рівня. І от стало відомо, що діяв саме смертник із саморобним вибуховим пристроєм у сумці, і ним виявився дивак, який жив із майором в одному будинку. Найімовірніше, це побутовий злочин. Воно, звісно, не має значення, чому ворог отримав двохсотого, але вигадувати якісь шпигунські історії на рівному місці теж немає причин. Тим більше коли є справді шпигунські сюжети.
СЮЖЕТ № 2
Цей сюжет уже злегка вкрився пилом, але запитання все-таки залишилися, тим більше що зовсім нещодавно тема була дуже гучною. Йдеться про те, що в передмісті Мадрида остаточно втомився такий собі Портнов, відомий як махровий корупціонер, що практично знищив нашу судову гілку влади, наповнивши її просто добірною ***, потрібне слово кожен може вставити самостійно. Причому це відомо не тільки з публікацій, а й з особистого досвіду, бо довелося стикатися з цим багаторазово і щільно.
Після цього я маю тверде переконання в тому, що після зміни зеленої влади всіх суддів до єдиного слід звільнити без права відновлення і позбавити їх усіх неміряних ніштяків, якими їх нагородили без жодних на те підстав. Винятком можуть бути ті судді, які склали з себе повноваження і пішли на фронт. Їх небагато, але такі все ж є. До речі, спілкуючись із колегами, з’ясував, що і столична поліція теж має здорове ядро, і значна її частина або добровільно пішла в бойові підрозділи, або перебуває у ближньому тилу наших військ і теж зазнає втрат.
Та суддівських – точно треба прибирати всіх до єдиного. Без люстрацій та розглядів. Щойно буде створено саму можливість залишитися або відновитися – гангрена продовжить розвиватися. Просто треба відрізати й забути. Як це оформити з точки зору законодавства, можна подумати, але це не таке вже складне завдання, проте тут є один момент. Портновські схеми необхідно розкрити повністю та остаточно.
А тепер – сам сюжет. Знищення Портнова теж стало причиною побудови різних версій, у тому числі й тих, що відпрацювали наші спецслужби. Але тут треба розуміти такий момент. Коли йдеться про знищення одіозних лаптів у їхньому глибокому тилу, то тут немає жодних питань. Те саме стосується і колаборантів на кшталт Ківи. Це прямий обов’язок спецслужб, і чим ширше буде виконано такі заходи, тим більша їм честь і хвала.
Інша справа, коли йдеться про громадян України та подібні заходи на території дружніх країн ЄС. Тобто коли громадянин України обґрунтовано звинувачується в тяжких злочинах і перебуває в Європі, то в такому разі немає потреби його ліквідувати, а просто слід запустити процедуру міжнародного розшуку та подальшої екстрадиції. На цьому все, жодних шпигунських історій. Власне, на цьому участь наших спецслужб у цьому заході можна закривати.
Але, як відомо, жодного кримінального переслідування щодо Портнова не було. І це попри те, що він публічно підтримував вторгнення росії і навіть готував ліквідаційні списки. Ніхто його за язик не тягнув, і такі заяви він робив публічно, з власної волі. Тобто навіть одні такі публічні заяви вже формують самостійний склад злочину, але це ж не Червінський, а Портнов, а тому – це дві великі різниці.
І тут зелена влада демонструє якийсь особливий сорт правового нігілізму. Тобто вона навіть пальцем не поворухнула, щоб витягти цього пацієнта з теплої Іспанії в юрисдикцію України і застосувати до нього норми кримінального права. Інша справа, коли підозрюваний чи обвинувачений перебуває в іншій юрисдикції та/або має паспорт іншої країни, який за визначенням не дає шансів на екстрадицію. В такому разі можна запускати якісь санкції щодо цього пацієнта з блокуванням його активів в Україні і так далі.
Але проти Портнова не спрацював жоден із цих механізмів. Його ніхто не розшукував і санкцій стосовно нього не було. Зате юрист, якого не пам’ятає жоден його однокурсник, запроваджує санкції стосовно громадян України, які перебувають на території України. Це не просто дикість, а махрова дикість пацієнта, який узагалі не розуміє, як працює правова система держави. Жодних санкцій не може бути в принципі. Може бути накладено арешт на майно або щось таке в рамках розслідування кримінальної справи, наприклад, і лише за відповідною ухвалою суду.
Ніяка РНБО не має права підміняти собою судову гілку влади просто тому, що так записано в нашій Конституції. Вся ця дикість незаконна за визначенням, але, як було сказано вище, в нас – портновські суди, і тому в нас не може бути того, що сталося в Штатах, а саме – суд скасував тарифи Трумпа на тій підставі, що він перевищив свої повноваження. У нас суди ніколи не скасують цю ганебну дикість на тих самих підставах.
І ось дивлячись на все це, просто уявімо собі, що виникла ситуація, коли треба дістати якогось нашого покидька, що сховався в Європі, але всі спроби виявляються марними. Якщо ставиться саме питання про ліквідацію, спецслужба сама не може взяти на себе рішення про проведення такої операції, бо вона має явний міжнародний та політичний контекст. У такому випадку «добро» повинно надійти з самої гори. І тут дивимося уважно: хто у нас курирує силові структури? Виявляється, що це нерозлучний друг Портнова. І тут можна ставити жирну крапку.
Але шпигунська історія лише розкривається. Виявляється, Портнов напередодні свого візиту на культурно-масовий захід – концерт Кобзона – приїжджав в Україну. І, як пишуть різні джерела, відвідував будинок на Банковій, а з ким він там спілкувався, можна лише здогадуватись. Напевно, він це робив так само, як і всі інші громадяни України, в тому числі і я, – потягом, через західний кордон, швидше за все – польський. Маючи досвід її перетину під час широкомасштабки, можу з упевненістю сказати, що перевірка документів на нашому боці дуже ретельна. Це не поляки, які пройшлися вагоном і проштампували паспорти просто на місці, звіряючись із даними на планшеті.
Так от, пацієнт спокійно в’їхав на територію України. Ті, хто буває на центральному залізничному вокзалі Києва, знають про те, що там постійно працюють піші групи поліції та ТЦК. Але він вдало обійшов усе це при тому, що пацієнтові 52 роки і він підлягає мобілізації. А як ми знаємо, вікова категорія 50–55 років для ТЦК – саме воно, бо в разі чого такий далеко не втече. Це тобі не 25–35. Не знаю, скільки він вештався Києвом, але потім він так само спокійно перетнув кордон у зворотному напрямку. А це зовсім неможливо, якщо немає якогось документа, що дає право це зробити військовозобов’язаним особам, які не досягли 60 років. Причому такі документи відразу пробиваються по базах даних, і просто папірець тут не пройде, бо він має бути занесеним до відповідних реєстрів.
І тут виникає безліч питань. Щось я сумніваюся, що пацієнт став на відповідний облік, а без цього ми маємо величезні штрафи та безкоштовну поїздку до ТЦК, і швидше за все – одразу на ВЛК. Але товариш Портнов, як можна зрозуміти, обійшовся без штрафів, ТЦК і ВЛК. Як це розуміти? Чий підпис стоїть на папірці, за яким він так вільно вояжує через кордон? Дехто Єрмак буквально щойно розповів про те, що він напрудив в Україні таку демократію, що приховати нічого неможливо, ну, раз так – оголосіть, будь ласка, весь список! Зрозуміло, що ніхто й ніколи не розповість, із ким пацієнт зустрічався і що це за «терки» такі були, якщо знадобилася його особиста присутність тут, але ті питання, які стосуються його мобілізаційного статусу, вже поясніть, якщо демократія.
А все це разом говорить про те, що приробили кабанчика не наші специ і, швидше за все – не лапті, бо він діяв у їхніх інтересах. Залишаються борги. Або щось подібне. Або він комусь дав грошей, а потім намагався невдало їх вибивати, або навпаки – кинув когось, кого не варто було б чіпати взагалі. Ну, а в Іспанії величезна колонія наших співвітчизників, які вирішили подивитися на те, що там буде в Україні, – збоку. Якщо все буде погано – залишаться там, якщо добре – повернуться назад, до своїх схем, і розповідатимуть, як вони надривали пупа своєю допомогою ЗСУ. Так от, контингент там дуже своєрідний, і цілком можливо, що хтось когось сильно образив, а далі – справа техніки. В Іспанії маса мігрантів із Північної Африки, і тому якщо є фінансування, виконають будь-що.
СЮЖЕТ № 3
Найкоротший сюжет, що базується на тренді в американській пресі. Там усе більше досить серйозних людей публічно висловлюються на користь того, що Трумп робить усю цю дикість не з дурості і не тільки для того, щоб отримати особисту вигоду, а й з іншої причини. При цьому вони вважають, що його дії щодо України прямо вказують на його мотиви. Ця думка вже не тільки з’явилася, а дедалі міцнішає, бо Додік дає для цього все нові підстави. Тож граната в сумці і задвохсочений майор лаптів – не шпигунська історія, а проста побутова сутичка добрих росіян.