Очевидне, але зовсім — неймовірне (Частина 1)

Усе більше навіть найупоротіших лаптів приходять до висновку про те, що їхній цар не просто слабо собі уявляє особливості об’єктивної реальності, а дедалі далі відривається від її найостанніших окраїн. Так, різні джерела пишуть про те, що Червоний Хрест у терміновому порядку розгортає свої структури на півночі тимчасово окупаційного Криму з тим, щоб надавати населенню гуманітарну допомогу. Причому, ці структури вже планується розгортати і ближче до центру півострова. А як ми знаємо, попри всю неоднозначність цієї організації, її дії саме такого плану завжди здійснюються на тлі гуманітарної катастрофи, що насувається

Простіше кажучи, внутрішні протоколи організації мають власні критерії оцінки ситуації в конкретній місцевості, і якщо навіть немає офіційних заяв про те, що там сталася гуманітарна катастрофа, вони діють виходячи з того, що вона вже є, але поки що не отримала офіційного статусу. Так сталося і в цьому випадку. Причому, звіти про роботу цих структур, окрім роздачі продовольства, особливо наполегливо згадують про те, що організація створює на місці запаси питної води і вже починає роздавати її місцевому  населенню.

Тобто, ні місцева, ні центральна влада не бачать особливих проблем у ситуації, коли гуманітарна катастрофа вже почалася і починає набирати обертів. Але як може це визначення стикуватися з іншим, яке називається «все йде за планом»? А у царя це відбувається саме в цьому ключі. Він упевнений у тому, що у нього війна йде чітко за планом, а от усіляка наволоч намагається зіпсувати йому настрій якимись дивними розповідями про те, що десь немає бензину, світла, їжі чи води. А наймерзенніші типи договорилися до того, що замахнулися на найсвятіше — на його улюблену війну.

Принаймні, саме такий висновок можна зробити з повідомлень, які йдуть із ворожих джерел на цю тему. Зрозуміло, що ніхто там не стане називати царя визначенням «старий пі*ор», яке закріпилося за ним серед жителів курника, або прямо ставити під сумнів його велич, оскільки за день-два можуть за це опинитися в штурмах, однак, акуратно пишуть таке:

«Володимир Володимирович найбільше зайнятий СВО. Щодня він аналізує карти, доповіді військових, безліч фото та відео з фронту. Думає, як нам досягти Перемоги, які накази віддати. А його останнім часом відволікають проблемами з бензином та дизелем. Так відволікають, що цілі наради на цю тему доводиться проводити! Паливо — це важливо. Але ж не настільки, щоб забирати час президента, який він міг би витратити на куди більш важливі питання».

Більш важливі питання — це, звісно ж, війна. Тому, ну так, десь важко знайти «конкретну марку бензину», як казав сам цар, але це аж ніяк не означає, що треба все кинути і думати «за бензин». Причому цар же не просто їздив язиком по вухах натовпу, а дійсно кинув у Крим цілу флотилію танкерів із бензином, інша справа, що практично вся вона, а заодно — суховантажі, пороми і, наскільки можна зрозуміти — рятувальні судна, які вийшли на допомогу палаючим танкерам, були підбиті добрими пташками, які безроздільно володіють повітрям над Азовським морем. Так, бензин до місця не дійшов, але хто може дорікнути царю в тому, що він нічого не робив? Тому всі мають закрити роти і радіти тому, який у них турботливий правитель, котрий попри війну все ж знаходить час і про бензин подумати.

Далі буде