Нащадки Нахімова

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Завжди знав про те, що лапті погано знають власну історію. Йдеться навіть не про якісь цілком вигадані події на кшталт куликовської битви чи панфіловців і не про тричі перекручені факти, а про якісь епізоди історії, які не потрібно було особливо препарувати, а залишити їх як є, просто змінивши знак з мінуса на плюс. За наявності бажання такого добра можна набрати стільки, що буде рішуче незрозуміло, чим же вони пишаються. Але в цьому випадку нас цікавить один, навіть не епізод, а невеликий аспект епізоду їхньої історії.

Так, у них досі є орден Нахімова, що вручається флотоводцям, які чимось відзначилися. Щоправда, нагороджують цим орденом кого заманеться, бо з часів його заснування і навіть з часів загибелі самого Нахімова жодних видатних вікторій у морських баталіях лапті не мали, як не мали й видатних флотоводців. Про це ми писали не раз, і тому зараз не про це, а саме про те, чим став знаменитий персонаж, чиїм ім’ям і назвали орден.

А відомий він тим, що перед ворогом відважно і «безвозмездно» втопив власний флот у Севастопольській бухті. Від цього подвигу повелася традиція називати цей населений пункт містом «російської військово-морської слави». І справді, в історії більше немає флотоводця, який зміг так спритно обхитрити ворога і знищити власний флот ще до того, як той зміг зробити хоча б один постріл. Та що там! Він зробив це ще до того, як опонент вийшов на позицію, звідки можна було відкрити вогонь.

Загалом про це всім відомо, але в цьому сюжеті є пікантна деталь, про яку мало хто знає. Зазвичай вважають, що адмірал віддав наказ, і кораблі було пущено на дно, «и пучина сия поглотила их в один момент». Але насправді все було дещо інакше. Кораблі топили трьома хвилями і впродовж майже пів року. Тобто процес затоплення виявився досить тривалим, а в результаті адмірал упорався з 75 або, за іншими даними, 76 кораблями різних класів: лінійними кораблями, фрегатами та іншими, дрібнішими, включаючи допоміжні судна. Загалом він вирішив: «Гуляти – то гуляти», – і втопив усе, що в принципі можна було втопити. Те, що не тоне, залишилося плавати на поверхні.

Правда ж, це був справді видатний і нестерпний за своїм масштабом подвиг? Але просто зараз цей рекорд Нахімова може виявитися побитим. Відбувається дещо подібне, але вже серед Азовського моря. Ось що у п’ятницю написав Генштаб саме з цього приводу:

«Уражено 13 танкерів, 3 суховантажі, пором та допоміжне судно противника».

Тобто лише за одну добу було відмінусовано 18 суден супротивника. А загалом за три останні доби під ніж пішло близько 50 плавзасобів противника. Ще раз нагадаю: геніальному флотоводцю Нахімову знадобилося кілька місяців для того, щоб потопити 75 кораблів, а тут за три дні – вже 50. Із цього випливає, що анонімному флотоводцю, який організував цей логістичний цирк, просто в обов’язковому порядку треба вручити орден Нахімова. Чому б і ні? Прутін вручив Герасимову зірку героя за відважне «захоплення» Куп’янська, то чому б не нагородити товаришів за цей подвиг, який за кількістю зіпсованих плавзасобів цілком може переплюнути історичну постать і знаменитого адмірала? А, між іншим, наскільки можна зрозуміти, процес там далеко не закінчено і рахунок підбитим танкерам – не закрито.