Версія про балістику (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні ворог виконав черговий обстріл Києва балістикою, і виглядав він дуже дивно. У зв’язку з цим виникає запитання: що це було? Зрозуміло, що пряму відповідь на поставлене запитання можуть дати тільки ті фахівці, які мають доступ до даних розвідки, причому ці дані повинні надійти з дуже високого рівня, навіть не звідти, де ставляться конкретні цілі для ракет і визначається їхня кількість, а вище – яка загальна мета цього удару малася на увазі. А як це здебільшого буває, ця мета не стільки військова, скільки політична. Але через те що ми не маємо таких даних, то спробуємо висунути свою версію того, що відбувається, на підставі відкритих даних, здорового глузду та життєвого досвіду.

Отже, вже ні для кого не є таємницею, що удари такого роду давно стали проявом рефлексії особисто прутіна. Скажімо так, можна взяти зведення ЗСУ за будь-який день останніх місяців, і за набором уражених цілей можна легко вийти на те, який загальний задум цих ударів та інших, які були раніше чи пізніше за обраний день. Насамперед це – підрив логістики ворога з фокусом на військову логістику. Хоча сам ворог розповідає про те, що він максимально перевів економіку на військові рейки, тож де закінчується цивільна логістика, а де починається військова, вже й не зрозуміти.

Ба більше, ворог навмисно стирає межу між військовим та цивільним навіть у плані логістики. Ми чудово знаємо, що вони давно камуфлюють засоби доставки військового довольства під цивільний транспорт, і не лише це. Проте, навіть незважаючи на ці фокуси ворога, які Женевська конвенція про правила та звичаї ведення війни відносить до галузі воєнних злочинів, весь малюнок ударів Сил оборони читається легко. Руйнування логістики підриває бойовий потенціал армії, що врешті-решт веде до її деградації навіть без прямого знищення її сил і засобів на полі бою.

Ну, і крім того, ці удари забезпечують зрив роботи усієї економіки ворога, руйнуючи його експортний потенціал і виробничі можливості, так чи інакше пов’язані з випуском продукції військового призначення. Тут іде випалювання ланцюжків постачання настільки, щоб зменшити або взагалі зупинити виробництво таких виробів. А тепер погляньмо на те, куди йде переважна частина ударів лаптів. Найчастіше ці удари мають зовсім інший характер, а саме – залякування мирного населення шляхом його знищення. Хто б і що не казав, але є десятки свідчень того, що прутін переглядає і переглядає відео зруйнованих будинків, вилучення з-під них загиблих і поранених і так далі.

Цілком можливо, що ці сцени у нього в підсвідомості мають вкрай позитивну конотацію ще з 1999 року, коли підірвані Патрушевим за наказом прутіна житлові будинки в самому курнику принесли йому головний приз життя – царський трон. І ось таким чином він отримує свою старечу насолоду. А крім того, подібними ударами він показує, наскільки він сильний і страшний. Напевно, в цей момент він почувається великим полководцем на кшталт Наполеона чи Александра. Але фокус у тому, що обидва ці персонажі особисто воювали і перебували на полі бою під час своїх битв. Прутін же псує повітря у себе в норі, віддаючи звідти накази і спостерігаючи дії через відео. Свою шкурку він цінує настільки високо, що ніколи не опиниться в ситуації, коли Александр отримав удар меча в шолом і дивом залишився живим, а під Наполеоном в одній битві було вбито кількох коней.

Але головне, що це все він транслює світу, бо черні особливо доводити нічого. Ті, хто сумніваються в його величі, швидко знайдуть собі великі проблеми. І ось саме зараз йому відчайдушно треба показати себе крутим мачо перед Сі, Тромбом і взагалі – значущими світовими лідерами. Сі вже явно демонструє своє становище сюзерена і робить васалу боляче, щойно той намагається щось там таке викинути у плані дрібного непослуху. Ну, а Додік узагалі перестав розмовляти з ним, а його оточення змінило риторику і говорить про те, що Україна змогла зупинити прутіна і тепер завдає йому такої шкоди, яку він розгрібатиме десятиліттями.

(Далі буде)