Примітивна гра (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Учора інформаційний потік наповнили цитати найкращого президента всіх часів із його промов на саміті НАТО. Як завжди, Додік висловлювався з різних аспектів сучасності і, як завжди, робив це безтямно, але наполегливо і впевнено. Ми не наводимо цих цитат тому, що їхня цінність приблизно відповідає шуму кавоварки, пральної машинки або зливного бачка. Причому ця тотожність ґрунтується на головному принципі цих явищ. Просто згадайте, коли ви сьогодні запускали процес, у ході якого став лунати шум зливного бачка, точніше – спробуйте згадати характеристики звуку, що видаються пристроєм. З великою часткою ймовірності можна стверджувати, що ви не згадаєте тривалість цього звуку або зміну тональності на початку процесу і наприкінці. Те ж саме і з промовами Тромба.

Те, що він говорить, настільки нікчемне, що розбирати це на цитати можна, тільки якщо це робить поціновувач мазохізму. Як і згаданий вище шум бачка, промови Тромба мають ідентичну особливість – про них слід забути відразу після того, як володар чуба закрив шухляду і звідти перестали лунати звуки. До речі, така оцінка його промов – не особиста оцінка самого персонажа, бо вона знаходиться набагато нижче. Справа в тому, що нехай і не все, але значну частину сказаного Додік сам забуває миттєво, і його вже десятки разів ловили на взаємовиключних заявах, після чого він поправляв чуба і заявляв: «Я цього не казав». Ну а сміливці, які б відповіли: «Вибачте, у мене всі ходи записані!» – не знаходяться, бо всі знають, що в такому разі Додік вибухне образами та погрозами.

Але за його вчорашніми промовами на другий план відійшли події, які максимально нагадують почерк прутіна. Лисий старець вирішив влаштувати обстріл Києва якраз під саміт НАТО, знаючи, що ППО ЗСУ в нуль розстріляла ракети до систем «Петріот». Це треба було оформити як демонстрацію рішучості та сили. І справді, поки наші фахівці не викотили власні ракети, здатні працювати по балістиці, а за чутками, програма «Фрея» має вийти на фініш до початку осені, і поки не вдалося отримати партію стандартних ракет до «Петріотів» – такі обстріли неминучі. Вони неминучі ще й тому, що власна балістика, якою можна було б відповісти по москві, досі десь у розробці, хоча загалом уже давно мала працювати, якби не розпильні міністри оборони, Єрмак та інша шобла особистих корешів найвеличнішого.

Тромб зробив точнісінько те саме і завдав удару по цілях в Ірані у відповідь на обстріл бородатими танкера в Ормузькій протоці. Здавалося б, у цьому жесті є логіка, і вона полягає у поясненні причин удару по Ірану. Насправді ця логіка є в іншому місці. Ті, хто уважно стежить за подіями в регіоні, можуть легко скласти табличку або графік, який наочно покаже кількість ударів бородатих по танкерах та ударів у відповідь США, і виявиться, що бородаті б’ють регулярно і таких випадків вже десятки.

У відповідь Штати вдарили всього кілька разів, і тому вчорашній удар не виглядає так, як це подано, – «у відповідь на удар по танкеру». А чому такі удари не завдавалися у відповідь на удари по інших танкерах? Чим це судно виявилося особливим, щоб атакувати 80 цілей на іранському березі? І потім, тут треба відзначити загальний задум вчорашніх ударів, і це пояснить більше, ніж довгі та безтямні промови самого Додіка або його холуїв.

(Далі буде)