Про карти в пасьянсі (Частина 2)

У цьому ключі розглядаються два можливі варіанти, і що важливо, їх розглядають і самі лапті, нехай і не військові, а пропагандисти. Перший — програма-максимум, і її суть полягає в реальному вторгненні та захопленні конкретної території. Знову ж таки, в цьому випадку є два можливі напрямки — Естонія та той самий Сувалкський коридор між Калінінградом і БССР. Естонія — найбезпечніший для лаптів варіант, оскільки вони діють зі своєї території, при цьому не підставляють калінінградський анклав. А з урахуванням того, що зараз Лука крутить кормою з усе більшою амплітудою, то війнушка за «коридор» стає все менш імовірною.

Щодо естонського напрямку, то можна було б наступати поетапно і дивитися на реакцію НАТО. Якщо там усерйоз почнуть перекидати війська та робити інші різкі кроки, можна буде вийти, сказавши, що провчили і досягли поставлених цілей. Якщо ж Альянс здригнеться, можна рухатися далі. Але в будь-якому разі треба бути готовими до серйозної бійки, а у лаптів на це поки що немає потрібної кількості м’яса. Мобілізація може вирішити це питання, але й тоді ситуація буде не зовсім однозначною.

Але є й другий варіант, який виключає безумовне проведення сухопутної операції. Скажімо так, під час регулярних масованих, комбінованих атак по Україні ворог у середньому запускає по 500–600 дронів, а часом ця кількість збільшується до 700–800. А це означає, що для подібної операції ворог може зібрати 1000+ дронів і запустити їх кількома хвилями або по одній із країн Балтії, або по кількох. І тут постане питання про те, як усе це розцінить НАТО? Адже сухопутної операції наче й немає, а є повітряний наліт, що на це відповість товариш Тромб? А як поводитимуться основні континентальні гравці Альянсу: Німеччина, Франція та Велика Британія?

У цьому випадку на якісь більш-менш скоординовані дії можна чекати від сусідів — самих країн Балтії, а також від Швеції та Фінляндії. Але що робитиме сусідня Польща з її нинішнім керівництвом — велике питання. Причому тут ідеться вже не лише про безпосередню участь збройних сил Польщі у прямому протистоянні лаптям, а й про те, наскільки вона виявиться готовою надати свою територію та повітряний простір для перекидання військ? Ще раз наголошу, тут ми не розглядаємо елементи сухопутної операції, а беремо лише дронову атаку. Наскільки тут спрацює стаття 5 Альянсу?

Між іншим, лапті вже не раз промацували території Польщі та Румунії дроновими подачами і жодного разу не отримали реального фідбеку. З гопниками такі речі завжди закінчуються дуже погано, оскільки так пацієнт показує себе в ролі терпіли, тим самим зміцнюючи його в думці про те, що тут можна підвищувати ставки без особливого остраху. І якщо подібний сценарій буде запущено, а НАТО рішуче піде під себе, то не можна виключати вже й сухопутної операції. Так прутін міг би реабілітуватися перед своєю кровожадною публікою, якій мілітаристський чад вбивався у підсвідомість два десятки років поспіль. І між іншим, жодного іншого інструменту для прутіна просто не проглядається.

І тут усе впирається в той самий бар’єр, який європейські країни самі собі вибудували не лише в плані оборони, а й внутрішньої політики, коли наводнили країну агресивними мігрантами, а тепер розмазують соплі по щоках і не знають що робити, а прийом «під зад коліном» вони розучилися виконувати вже давно. Тобто бар’єр тут у тому, що вони бояться застосувати зброю проти прутіна, тому що… і далі їхні фантазії нагадують Алісу в задзеркаллі, в тому сенсі, що чим далі, тим фантазії стають усе абсурднішими.

Адже рішення лежить на поверхні, і відповідь прутіну можна було б сформулювати просто зараз. Вона проста й логічна, оскільки тільки одна країна у світі не боїться палити лапті всіма доступними засобами. Замість того, щоб пускати бульбашки на саміті НАТО, країни Альянсу мали запропонувати Україні двосторонні оборонні договори, де кожна країна заявляє про те, що в разі бійки вона надає Україні всю або ж необхідну зброю, яка є в їхньому розпорядженні, і допускає ЗСУ на свою територію для відбиття агресії, покладаючи на себе фінансування всіх витрат, включно з виплатою грошового забезпечення військ.

Не вмієте і боїтеся воювати — не воюйте, дайте нам воювати на повну силу. Одне лише укладення таких договорів змусило б прутіна переповнювати валізи просто без зупину. З іншого боку, навіщо ви озброюєтеся, якщо боїтеся застосовувати зброю для власної оборони? Це — дозвільні вигадки чи пасьянси, але в них може критися щось здорове й корисне.