Злочин і покарання (Частина 2)

Усе це вказує на те, що говорити про покарання і дійсно покарати воєнних злочинців — це абсолютно різні речі. Крім того, всі ці злочини вчиняються на території України, а це означає, що правова оцінка цих злочинів може і має надаватися відповідно до нормативно-правової бази України. Так, це будуть заочні вироки, але в цьому немає нічого нового. Кожен може зайти на офіційний сайт чи ТГ-канал СБУ і переконатися в тому, що такі заочні вироки виносяться ледь не щодня. Здебільшого вони стосуються осіб, які раніше були громадянами України, а тепер — пошилися у правовірні піддані царя всєя курника. Але й щодо «сапогів» із чисто російським корінням такі вироки — не рідкість.

Не сумніваюся в тому, що наші спецслужби поіменно знають тих, хто складає ланцюжок передачі злочинних наказів від самого верху до кінцевого виконавця, і, напевно, ці матеріали мають оформлятися процесуально та передаватися до судів для винесення відповідних вироків. Так, у нас немає смертної кари як вищої міри покарання, але є довічне ув’язнення. Крім усього іншого, такий вирок указує на те, що його винесено щодо особи, яка не повинна ходити по цій землі, но за взятими на себе зобов’язаннями Україна не позбавляє життя навіть таких злочинців, які заслуговують на десяток смертних кар.

Факт винесення такого вироку міг би стати тригером для процесу, який підказує чудовий фільм Тарантіно «Джанґо вільний». Там сюжет крутиться навколо мисливця за головами, який роз’їжджає Штатами в пошуках розшукуваних злочинців і кількох із них знаходить по ходу сюжету. Так-от, правовою основою діяльності цього мисливця є судова постанова, згідно з якою той, хто доставив владі злочинця живим чи мертвим, отримує заявлену винагороду від імені держави. Знову ж таки, згідно з сюжетом фільму, «мисливець за головами» живими злочинців не передавав.

Ось цей механізм становить особливий інтерес. Навіть зараз у США існує практика розшуку особливо небезпечних злочинців за винагороду. Думаю, що ця кумедна традиція могла б набути у нас нових обрисів. Просто зараз ми знаємо про те, що кілька десятків покидьків наші фахівці вистежили та знищили на території ворога. У когось гучно зламався автомобіль, а повз когось пролетів самокат кілограмів на 60 і недобре так усміхнувся, але результат виявився ідентичним. У будинку злочинця грала музика, але він її не почув, оскільки був заклопотаний важливою справою — лежав у труні в білих капцях. Але за кожною такою ліквідацією стоїть копітка робота спецслужби і часто — з ризиком для агента під прикриттям чи когось подібного. А все це можна віддати на аутсорсинг, як було показано в зазначеному вище фільмі.

Схематично це могло б виглядати так. Воєнний злочинець отримує вирок нашого суду, і суд виносить ухвалу: доставити злочинця владі України, живим чи мертвим, за винагороду. Зараз іде війна, і бюджет навряд чи потягне подібну ініціативу. Але це можна влаштувати іншим шляхом. Просто припустімо, що СБУ (умовно) відкриває «банку» для винагороди за якогось конкретного злочинця в курнику. Там описано те, за що його шукають живим чи мертвим, і охочі можуть поповнювати цю банку для підвищення суми винагороди. Ті, хто користувався послугами «Болта», наприклад, знають, як це працює.

І от суми пішли вгору. На сайті інформація публічно доступна, і кожен — хоч громадянин України, хоч підданий російського царя — може зірвати банк у той момент, коли сума виявиться аж надто спокусливою для профільних фахівців. А такими можуть виявитися як колишні військові, котрі мають спеціальні навички, так і аматори, які за гроші можуть вистежити і зробити все правильно з ким завгодно. Система підтвердження упіймання чи утилізації розшукуваного має опрацьовуватися окремо, але зрозуміло, що винагорода повинна прирівнюватися до виграшу в лотерею. Тобто анонімність має повністю дотримуватися, і, відповідно, з цієї суми не утримуються податки.

А тепер уявімо, що наші спецслужби називають імена тих, хто брав участь у сьогоднішньому ударі по Києву, і за місяць запускається ось цей процес. Думаю, в курнику знайдеться чимало охочих заробити чисто, без штурмів — що називається, зробив і пішов у тінь. Напевно, такий механізм увійшов би в самопідтримуваний режим, і якби все було як треба, то можна було б дістатися і до капо ді тутті капі. Просто уявімо, скільки внесків з усього світу прийшло б на банку для упіймання живим чи мертвим того ж таки прутіна. Фантазія? Безумовно. Але саме з таких фантазій і починаються найцікавіші події.

Далі буде