Підземний імператор (Частина 1)

Уперше опубліковано: 27.04.2020. У статті згадано пандемію коронавірусу.

Із серії «Невгамовний імператор»

Імператор уже не перший тиждень перебував у своєму персональному бункері на глибині 666 метрів від поверхні червоної площі. З його робочого кабінету було влаштовано хитрий хід у спеціальне приміщення з ліфтом, який відмикався таємно і про нього знали одиниці.

Швидкісний ліфт опускав його глибоко під землю лише за кілька секунд. Його зробили на замовлення в Німеччині, і він мав виняткові властивості. Розганявся і гальмував він таким чином, що пасажир нічого не відчував, а насправді швидкість на маршовій ділянці була величезною.

Проте ні звук, ні щось ще не свідчили про те, що ліфт мчить майже зі швидкістю кулі. Просто зайшов у ліфт і вийшов на пів кілометра під землею або навпаки. Імператор не дуже часто бував саме у ближньому бункері, а щоб залишатися тут надовго – таке взагалі було вперше.

Цього разу він вирішив залишитися тут від гріха подалі, бо не очікував, що вірус набуде саме такого розмаху. Тутешня прислуга майже не виходила назовні і заразитися ніде не могла, тож краще тут пересидіти, особливо – у його віці.

Тим часом за потреби звідси можна було швидко і так само під землею переміститися в інші бункери чи взагалі практично під трап спеціального літака. Для цього було передбачено спеціальні залізничні тунелі. Але цього разу такі подорожі були не потрібні, і він просто вичікував, поки нагорі все вляжеться.

Тут він мав нагоду бачити, що робиться зовні, а нагору відправляв записані відеоролики. Найближчі люди спілкувалися з ним у режимі телеконференції. Їм він сказав, що поїхав перевіряти далекі бункери на Південний Урал, наприклад, і вони навіть не підозрювали, що він перебуває поряд, хай і під землею.

Він уже кілька разів робив навіть жорсткіші фокуси – повністю зникав з поля зору холуїв, а сам дивився, що вони робитимуть. І тільки тоді, коли вони починали фантазувати на тему його смерті, він з’являвся і робив відповідні організаційні висновки. А тепер холуї чітко знали, що зниклий із поля зору імператор – не привід для того, щоб можна було розслабитися.

Тут у імператора все було влаштовано в імперському стилі. Скрізь – його, імператора, портрети, герби та вензелі з його монограмою та іншими атрибутами його влади. Але було й найулюбленіше місце в бункері – сортир. Усі металеві частини меблів, оздоблення чи сантехніки було виконано із золота. Зрозуміло, що унітаз теж відлили з цього дорогоцінного металу.

На внутрішній частині унітазу, де було влаштовано змив води, було хитро вигравіровано карту США, а зверху карти було нанесено назви великих міст. Імператор міг годинами змивати воду і пильно дивитись на те, як вона тече поверх ненависної назви.

Але цього разу він тут був уже досить довго, і всі звичні розваги й забави йому вже набридли. Тренажерний зал його вже не цікавив, гімнастки – теж, тому вибір того, чим би себе можна було зайняти, виявився не надто багатим. Тоді його вабили спогади молодості, коли він міг ще потягатися одразу з декількома гімнастками, вкладаючи їх прийомами дзюдо на татамі. В такі періоди він чомусь замовляв у кінозалі, щоб продемонстрували стару хроніку Die Deutsche Wochenschau. Вона його заспокоювала, і тоді йому приносили горілку та печену картоплю. І те, й інше – у вакуумній упаковці.

(Далі буде)