Телевізор проти пістолета (Частина 2)

Але набагато цікавіше складається ситуація в сегментах економіки, де ціна пального має критичне значення. Цивільна логістика вже починає буксувати, бо заправляти транспорт за такими кінськими цінами стає зовсім невигідно, і ось чому. Перевезення товарів почало пробуксовувати, бо транспортні витрати, які завжди є складовою ціни товару, поступово йдуть у космос, і тут стають очевидними дуже багато особливостей режиму прутіна.

Як виявилося, прутін посадив на нафтову й газову трубу не лише Європу, а й власну країну. Щоправда, Європа вже позбулася цієї залежності й непогано почувається. А от економіка лаптів мала певні переваги перед зарубіжними партнерами в тому, що дешеве пальне, вартість якого було закладено буквально в усе, по суті, було державною субсидією для економіки. Китай діє приблизно так само, але там субсидії прямі, а тут – непрямі, через спеціальні ціни на нафту, газ і нафтопродукти. Якщо прибрати ці субсидії, економіка почне руйнуватися.

Китай поки що балансує на тонкій грані і продовжує свою субсидійну політику для того, щоб захопити якомога більше ринків збуту, але одного разу цей «двигун прогресу» дасть збій, і все те, що називають «китайським дивом», перетвориться на гарбуз, щойно економіка країни буде змушена повернутися в рамки тих самих правил, за якими працює більша частина світу: одразу з’ясується, що вона збиткова за всіма напрямами, а населення миттєво стане жебраком, бо зникнуть приховані субсидії.

А що найголовніше, там уже виросло ціле покоління людей, які не уявляють, як працювати по-іншому. І ось просто зараз ця невідповідність завдяки ціні на пальне стала проявлятися найбільш безпосереднім і жорстким чином, а виглядає це зовсім просто. Завдяки добрим птахам уряд втратив можливість виставляти на продаж пальне за ціною, кратно нижчою за світові ціни. Паливна складова цін решти продукції, насамперед ширвжитку, за всіма законами має зрости, щоб компенсувати зміну цього чинника, але прутін наказав фіксувати ціни до виборів, незважаючи ні на що.

Це означає, що якщо залишати ціну товару приблизно однаковою, для продавця така торгівля стає збитковою. І якби йшлося про одну позицію товару чи групу товарів, то це можна було якось компенсувати продажем інших товарів із нормальною, здоровою націнкою. І навіть подібний варіант був би тимчасовою схемою, тому що постійно тримати свідомо збитковий товар ніхто не стане. Але тут ідеться про всю номенклатуру товарів, бо в усіх них зашито нові транспортні витрати, і тоді постає запитання про те, хто компенсує цей героїзм стримування цін? У царя цієї відповіді немає, і ні в кого цієї відповіді також немає. У таких випадках легше просто все зупинити і закрити, ніж занурюватися в яму. І це вже почало відбуватися.

Але це ще не все. Методичні удари по нафтовій інфраструктурі підкидають реальні (чорні) ціни на пальне дедалі вище. Кожен приліт по НПЗ скорочує пропозицію, а якщо впустити на ринок імпортне пальне, то воно банально зачавить місцевих виробників, яким не буде сенсу навіть намагатися відновлювати роботу своїх НПЗ. А тим часом уже депутати держдупи кричать про те, що в описаному вище становищі опинилися не тільки транспортні компанії, а й аграрії, яким потрібне пальне для збирання врожаю. І там ситуація також близька до натуральної катастрофи.

Ну, а для того щоб картина виявилася закінченою, треба зазначити, що в ситуації з ціною пального, яка відлетіла в космос, опинилися аграрні і транспортні компанії, на яких висять ще й кредити під кінські відсотки… Словом, стрілянина прутіна по житловому сектору Києва отримує несиметричну відповідь. Контрольний постріл буде зроблено з пістолета на заправці. Все до цього йде.