Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні ворог відстріляв по нас «Іскандерами-М» та «Цирконами», всі з яких, крім одного «Циркона», вдалося збити. Ті, хто був цієї ночі у Києві, чули, а можливо, й бачили, як усе було. Наскільки можна зрозуміти, все це добро було запущено з північно-східного напрямку, і якщо те, що падало після перехоплення, впало в Дарницькому районі, то можна уявити, куди воно летіло. Скажімо так, у нас вже давно не залишилося нафтобаз і великих нафтосховищ, все розосереджено так, що лупити по дрібних фрагментах великої мережі чимось важким – немає сенсу.

Навіть якщо вдалося пошкодити цех складання дронів, його легко відновити буквально за кілька днів в іншому місці. А з перших рук мені відомо, що в таких місцях жорстко дотримується режим евакуації при повітряній тривозі. Тож фахівці залишаються неушкодженими і в разі руйнувань у такому місці обладнується інше місце, і все. Плюс до того, частина таких виробництв, наприклад, обладнана в місцях, куди використаними засобами ураження дістати не вдасться.

Ну, а вузлові або великі виробничі потужності розташовано поза територією України, і тому вони взагалі недоступні для ураження засобами лаптів. Єдине, що їм ще доступне, – диверсії, які час від часу з тим чи іншим рівнем успіху ворог намагається провернути. Але поступово і в європейських країнах починають прокидатися служби безпеки, які ретельніше контролюють лаптів-утікачів і різноманітні шобли типу «фрі палестайн» – збіговиська провокаторів і потенційних диверсантів.

Але застосування дорогої балістики та протикорабельних ракет «Циркон» свідчить про те, що наші удари доводять дідуганчика до діареї і він вимагає сатисфакції, яку можна отримати виключно ракетами. Ось їх і витрачають бездарно і безглуздо. При цьому самі пропускають набагато болючіші удари, які їхні військові неохоче, але все ж таки коментують у мінорній тональності:

«У Міноборони знизують плечима і нарікають на дефіцит ППО. При цьому неофіційно визнають, що останні удари виявилися дуже болючими, хоча їхній ефект буде зрозумілий через кілька місяців, коли ЗС рф не отримає певної номенклатури озброєння».

А ми знаємо, що після ударів по заводах у Воронежі, Волгограді та інших місцях ідеться саме про ракетне озброєння як для ППО, так і для балістики. Тобто саме зараз вони зазнають збитків, які відіб’ються на виробництві кінцевих виробів трохи згодом, коли буде використано складські запаси тієї ж електроніки, яка пішла під ніж і яку швидко відновити явно не вдасться. Всі вже бачили фото та відео з руїнами Воронезького заводу, і ось зараз у Мережі з’явилися фото з Волгограда. Принаймні, так виглядає один із цехів заводу:

Важко сказати, що там із втратами персоналу, але судячи з того, що з оповіщенням повітряної тривоги, за словами самих лаптів, якось не дуже, а за свідченням чиновників, військові підприємства давно працюють у режимі 24/7, то і у Волгограді має бути значна кількість фахівців, які планово і частинами перейшли у «вантаж-200». Принаймні, фотографія цеху прозоро натякає саме на такий хід подій.

(Далі буде)

Від Svitlana

2 коментар до “Обмін ударами і не тільки (Частина 1)”
  1. > Принаймні, так виглядає один із цехів заводу:
     
    Здається, кацапських «спасатєлєйь» очікує уточнення протоколів роботи: в подібних випадках їхня задача полягатиме в тому, щоби швидко зачистити рештки споруди до стану рівного майданчика (щоби каменя на камені не лишилося), щоби «спасті» хоча би… репутацію.

  2. Пригожин з кабздоном, «херячать» 24/7, на зустрічах нових, здохлих орків!!
    Уже, майже, 2.000.000 здохло московських окупантів в Мирній Україні з 2014 року, за хатєлкою хуйіла і тютіною з йобществом андрофагів!!!
    Солженіцин, попереджав політиків з ЄС і НАТО, за бездіяльність на прикладі бездіяльності громадян совдепії!
    «-Как потом в лагерях жгло: а что, если бы каждый оперативник, идя ночью арестовывать, не был бы уверен, вернется ли он живым, и прощался бы со своей семьей? Если бы во времена массовых п о с а д о к, например в Ленинграде, когда сажали четверть города, люди бы не сидели по своим норкам, млея от ужаса при каждом хлопке парадной двери шагах на улице,- а поняли бы, что терять им уже дальше нечего, и в своих передних бодро бы делали засады по несколько человек с топорами, молотками, кочергами, с чем придется? Ведь заранее известно, что эти ночные картузы не с добрыми намерениями идут – так не ошибешься, хрястнув по душегубцу.» (С)
    (C) А.И.Солженицын. Архипелаг ГУЛАГ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *