Зауважимо, що таке розповідає незмінний міністр закордонних справ, який зобов’язаний контролювати власні рухи та особливо – мову. Щоправда, з рухами у нього все простіше, бо сідло та вуздечка, заховані у предметах гардеробу, не дають розгулятися, а от із мовою в нього явно – не комільфо. Непрофесійно викладає товариш. Хоча йому можна зробити знижку на його вік, у якому він виступає дегустатором аргентинської муки, а таке не кожен вивезе навіть у більш юні роки.

У будь-якому випадку, вранці ми писали про те, що після удару по НПЗ у Капотні російська пропаганда впала в каталепсію і явно чекала на якийсь камертон від кремля, мовляв, як про це можна писати, і ось тепер – «пошла тепленькая» в сенсі – хоча б якась реакція. Щоправда, розгубленість так і не минула, але все ж таки там наважилися написати таке:

«Чи варто казати, що сьогодні відбувається у столиці? У коридорах високих кабінетів не приховують напруги. За останні кілька годин ми почули багато матюків, багато хто відкрито каже, що вважає атаку не випадковою.

«Ви могли собі уявити, що ось так бомбитимуть москву? Кошмар якийсь. ППО не може влучити в безпілотник, і ці відео на всю котушку тягають у соцмережах і ЗМІ», – підкреслює співрозмовник.

Джерела у кремлі вважають, що до такого результату могли призвести дії певних груп, які хочуть послабити президента і наростити свій вплив».

Чомусь згадався монолог Аркадія Райкіна про те, як у черзі в поліклініці обговорювали здоров’я. Виглядало це якось так: «А ви як тут опинилися? Голова болить? І що ви призначили? Уколи? І куди? Тільки подумати! Який тут може бути зв’язок?» Так і тут: хтось копає під великого фюрера і домовився з Мадяром, щоб той розніс Капотню. То чому б не домовитися, щоб він розніс Валдай? У будь-якому випадку, джерела повідомляють, що не лише підлогу, а й стіни високих коридорів влади сьогодні відмивали натурально з хлоркою.

У цій ситуації смішно читати коментарі представників військового відомства. Так, один із високопоставлених чоботів на умовах анонімності заявив одному з провладних ТГ-каналів буквально таке:

«Ми не знаємо, як часто битиме ворог. Але попрацюємо над ППО і зробимо все можливе для того, щоб настільки важкі удари, як 18 червня, відбувалися не частіше кількох разів на місяць. Ворог може накопичити засоби ураження, які проб’ють будь-яку ППО. Ми постараємося, щоб такого не відбувалося часто… Але це війна. Тому повністю захиститися навряд чи вдасться. Боротьба за Перемогу у СВО має свою ціну, це всі повинні розуміти. Потрібно потерпіти».

А ще нещодавно ці самі чоботи стверджували, що ППО у столиці така, що розрахована на відбиття ударів НАТО чи США, а вже удари України якось відіб’ють. І ось – на тобі! Виявляється, вони хочуть звести подібні удари до мінімуму, а саме – не більше кількох разів на місяць. Мабуть, і це все – за планом геніального багатоходівника. У цій промові непокоїть тільки одне: високопоставлений кашкет прямо заявив: «Це – війна». Яка війна? Це ж сво! Цар це називає так, і ніяк не інакше.

До речі, про царя. Він також повинен вживати якихось заходів. Адже й він обіцяв, що їхні засоби ППО давно обігнали всіх і вже біжать далеко попереду. Але як з’ясувалося, бігти вони «біжать», але куди – невідомо. Проте універсальні заходи вже вживаються. Принаймні, цей висновок можна зробити з такого тексту в їхньому сегменті Мережі:

«Силовики вже отримали завдання – шукати зрадників, які сприяли удару по москві, від звичайних навідників до високопоставлених громадян, які проти влади та СВО і могли допомогти ворогові, щоб вплинути на рішення про завершення бойових дій.

«Пошук зрадників буде жорстким, масовим та ефективним», – пообіцяло нам джерело у ФСБ».

Тобто раніше «навідників» не ловили, і всіх інших – теж, а тепер це завдання поставлено, і лови почалися. Але тут постає запитання про те, навіщо навідники саме тут? НПЗ – величезний стаціонарний об’єкт, чиї координати добре відомі, а супутникові знімки дають усі дані для цілевказівок. Він – нікуди не подінеться, і тому наводити там нічого не потрібно. Але команду віддали, а путінське гестапо зробить навідника з будь-кого. В будь-якому випадку, реакція пішла, і це – добре. Часто реакція буває більш руйнівною, ніж сама подія.

4 коментар до “Брехуни за роботою (Частина 2)”
  1. “а таке не кожен вивезе навіть у більш юні роки.”
    «Не такий уже й юний, скоро 50 як-не-як».

  2. > В будь-якому випадку, реакція пішла, і це – добре. Часто реакція буває більш руйнівною, ніж сама подія.
     
    Однозначно. Тут, до речі, нарікали, що по енергетиці маськви ударів не помітно. Можливо, це така стратегія — спочатку позбавити кацапів у маськві бензину, щоби не здриснули, і лише потім вимкнути світло. А далі вони все зроблять самі.

  3. Так, хтось таки намагається втягнути мацкву в війну України і РФ..
    Мені дуже сподобалося, що чоботи зроблять все, щоб таки удари відбувалися не частіше кількох на місяць. Але ті удари відбуваються вже майже щоденно на відстані 200+ км.

Коментарі закриті.