Авторка перекладу: Світлана

Напевно, у кожного є особистий досвід спостережень або чийсь, написаний і систематизований, з приводу «мови тіла». Тобто якщо уважно дивитися на те, як співрозмовник чи хтось сторонній розповідає щось важливе, то можна помітити сигнали, які, попри волю мовця, виходять назовні. Ні, йдеться не про звуки, отримані альтернативним способом, а про набір рухів. Наприклад, співрозмовник на певній темі на мить переводить погляд невизначено вгору або вниз і вбік.

Іноді бере себе за мочку вуха або кінчик носа. І все це – сигнали, які спостережлива людина може читати і робити висновок про щирість оповідача і навіть про його наміри. Людей, які за родом своєї діяльності зобов’язані вести важливі діалоги, спеціально тренують для того, щоб або нічого не сигналізувати, або давати «білий шум», тобто набір суперечливих сигналів, який повинен спантеличити співрозмовника. Але частіше йдеться про холодну маску та відсутність будь-яких сигналів.

Просто людина схрещує руки або бере руками якийсь предмет і зупиняє погляд на заздалегідь обраному наборі точок у просторі, і все. Так вона замикається. Саме з цієї причини такого співрозмовника намагаються посадити за стіл з алкоголем, щоб після вживання спиртного з нього злетіла маска. Свого часу мені особисто доводилося бувати в таких ситуаціях, і в результаті траплялися дуже кумедні речі. Але це – інша тема.

А нам важливе те, що і з мовленням бувають саме такі моменти. Іноді словесні конструкції видають справжній стан мовця, його наміри й настрій щодо тієї теми, яка в цей момент є предметом обговорення. Напевно, всі чули, а може, й самі вживали вирази «чесно кажучи», «відверто кажучи», «говорячи на чистоту» або щось подібне. Як неважко помітити, прямого сенсу ці висловлювання не несуть і для зв’язування слів вони начебто не дуже зручні, але чому вони так часто трапляються? А все – просто. Відповідь лежить на поверхні: просто потрібно дослівно усвідомити зміст фрази, і тоді все стає на місце. Співрозмовник або брехав до цього моменту, а тепер вирішив сказати правду, або, навпаки, намагається переконати в тому, що ось зараз він говорить правду. У будь-якому випадку, це сигнальна фраза, що вказує на те, що вірити сказаному не можна.

І якщо уважно придивитися і прислухатися до того, що сьогодні несуть високопоставлені діячі курника, то можна вкотре переконатися в тому, що це – брехуни до мозку кісток. Так, на запитання про те, що збирається робити курник після ранкових ударів по москві, Похмурий Кінь Лавров сказав, що тепер вони завдаватимуть регулярних ударів по об’єктах, які забезпечують діяльність ЗСУ. Цитату наводити не стану просто з бридливості, але сенс там – той самий.

З цієї короткої відповіді брехня висипається на кожному кроці. Наприклад, що означає «регулярні удари»? А майже чотири з половиною роки вони які були? Статистика говорить про те, що за цей час по Україні було завдано 2,5–2,7 тисячі ракетних та понад 26 тисяч дронових ударів. Це що ж, були не регулярні, а спонтанні, епізодичні удари? Або що означає «завдаватимуться удари по військових об’єктах»? А до того по яких завдавалися? Самі ж розповідали про те, що удари завдаються виключно по військових цілях, а коли влучає у житлову забудову чи суто цивільні об’єкти культури, вони розповідають, що це наша РЕБ відхилила їхні дрони і ракети.

(Далі буде)

5 коментар до “Брехуни за роботою (Частина 1)”
  1. “Але частіше йдеться про холодну маску та відсутність будь-яких сигналів.” В картярів це називається “pockerface” і вважається ознакою майстра гри.

  2. ваші нотатки “з життя” часом здаються цікавішими аніж сама стаття.

  3. люблю твороения босха
    по теме: зачастую даже интонация голоса меняется, когда персонаж собирается сказать неправду.
    “будем честны”, “скажу честно” и прочие аналоги. когда я слышу нечто подобное, то уже точно знаю, что меня собираются нае… обмануть

  4. І, ще одне.
    Треба слухати не тоді коли людина говорить, а тоді, коли обмовиться.
    Lapsus dictu, як казали римляни.

  5. Як в анекдоті моєї молодості про Штірліца.
    – Штирлиц, где вынаучились так хорошо водить автомобиль?
    _ В ДОСААФ – сказал Штирлиц и подумал “а не взболтнул ли я чего лишнего?”

Коментарі закриті.