Кримські арабески (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Цей нарис так названо тому, що тут обігрується назва «Арабатська стрілка» і плюс до того, йдеться про бісів. Отже, всім добре відомо, як наші Сили безпілотних систем взялися за зупинення ворожої логістики в напрямку Криму шляхом знищення мостів через Сиваш. Що характерно, робиться це за принципом «Дешево і сердито», бо засоби ураження справді є чимось, що зазвичай називають «економваріант».

Просто згадаймо, як ворог був здивований, коли по ньому полетіли перші боєприпаси РСЗВ «Хаймарс». А, між іншим, бойова частина боєприпасів M30 і M31 становить 200 фунтів, або приблизно 92 кг, при максимальній дальності ураження цілі 92 км. При цьому їхня експортна вартість становить 200–300 тисяч доларів залежно від модифікації – осколкової або фугасної. Внутрішні ціни приблизно наполовину менші, але це коли йдеться про власну армію, яка встановлює діапазон цін, бо закуповує великі партії.

Власне кажучи, своєї актуальності ці боєприпаси не втратили й зараз, але їхня вартість і, головне – кількість завжди були проблемою для системного застосування по цілі для її повного руйнування або виведення з ладу. А тепер застосовуються боєприпаси з більш потужною БЧ і набір боєголовок уже має набагато більшу різноманітність. А головне – за рахунок суттєво меншої вартості та суттєвої локалізації виробництва можна працювати по цілях системно та якісно.

Кілька років тому, коли противника відрізали в тимчасово окупованому Херсоні, саме «Хаймарсами» завдавалися удари по Антонівському мосту. Тоді логістику вдалося звести до мінімуму, але повністю вивести міст із ладу так і не вдалося. Напевно, всі пам’ятають фото з «шашечками» прильотів на полотні мосту і те відчуття «недосказаності», яке при цьому виникало. А тепер ситуація змінилася, і практично всі мости, що зв’язують окуповану частину Херсонської області з раніше окупованим Кримом, вже уражено, і в кращому випадку вони придатні для гужового, велосипедного або пішохідного використання. Від Арабатської стрілки і до Армянська противник втратив можливість використовувати їх як елементи «сухопутного мосту» до Криму.

Одразу після того як стало зрозуміло, що з мостами не просто все, а що їх добиватимуть до неможливості відновлення, ворог став споруджувати понтонні переправи. Гадаю, що це була одна з тих цілей, які ставилися для наших дроноводів. Понтонна переправа – стаціонарна ціль, яку можна розносити набагато легшими боєприпасами. Плюс до того, за класичними правилами, такі місця повинні щільно прикриватися системами ППО, але якщо ворог не зміг цього зробити для капітальних мостів, то переправи взагалі стають і бажаними, і легкими цілями.

Це може виявитися тим рідкісним випадком, коли можна буде влаштувати конвеєрну утилізацію вже понтонних активів ворога, як це було раніше з ППО. У такому разі дефіцит понтонів стане для ворога нерозв’язним завданням при спробі форсування будь-якої водної перешкоди, а раз так, то й наступальний потенціал буде суттєво підірвано саме з цієї причини. Якщо зараз забезпечення серйозних наступальних дій ворога обмежується дефіцитом броні, ППО та іншого, то тепер до цього може приєднатися дедалі гостріший дефіцит понтонів.

(Далі буде)