Уперше опубліковано: 11.06.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Є старий анекдот, який легко зрозуміють люди старші за середній вік, але не зрозуміють ті, хто молодший, і тому наводити його просто у вигляді епіграфа, без коментарів – не можна. Саме для цієї категорії читачів пояснюю. У старі совкові часи всі меблі у квартирі були на ніжках, навіть шафи. Ну, а далі – текст анекдоту було складено у вигляді поради про те, як убити муху чи комара, що залетіли у квартиру. Для цього треба загнати комаху під шафу та швидко відпиляти ніжки.
Зрозуміло, що тепер усю гумористичну цінність цієї «малої літературної форми» втрачено безповоротно, а от філософська – навпаки, не просто виявилася, а навіть набула свого розвитку. Просто уявімо, що в тексті анекдоту залишається все як є, тільки ніжки підпилює не власник квартири, а муха. Напевно, якщо на цьому місці поставити крапку, то начебто ніякої філософії тут нарити не вдасться. І це був би правильний висновок, якби не приклад живого втілення філософської суті анекдоту.
У цьому випадку йдеться про Білорусь, а точніше – про диктатора Лукашенка. Будучи пацієнтом, у якого від інтелекту є два атрибути – вуса і лисина, він наївно вважав, що, підписавши ганебний акт про створення «союзної держави» з рф, він відкриває собі хвіртку в москву, де змінить немічного Єльцина і правитиме на два двори. Але Єльцин, як не презентував себе самодержцем, насправді не мав абсолютної влади, а тому особисто ніяк не міг вирішити питання спадкоємця. Він його вирішував у колі «сім’ї», яку об’єднувала спільна справа, або, як кажуть в Італії, Cosa Nostra. Між іншим, так себе називала не тільки італійська мафія, а й цілком шанована держава, яка до нас набагато ближче, ніж можна уявити, бо те саме, але польською, звучало як Rzeczpospolita.
Але тут важливе те, що велике коло сім’ї включало осіб, які постачали ближнє коло всіма радощами життя, і тому можна було як завгодно вираховувати характер Єльцина, його стан здоров’я, як фізичного, так і психічного, але це не мало ніякого значення, бо фактично рішення приймав не він, і цей «вибір» ми досі не можемо побачити в домовині. Але автоматнику Сашці не пощастило, і він залишився головою свого великого колгоспу під назвою «Республіка Білорусь».
І загалом усе було б тихо і спокійно, а сам Сашка став би засновником династії на кшталт Кім Ір Сена, але психіка «вибору Єльцина» стала стрімко деградувати, і він уявив себе збирачем земель. Приєднати до рф Грузію не вдалося, з Україною – теж номер не пройшов, але путіну конче потрібно показати велику перемогу «збирача». Воно, звісно, як сурогат можна показувати Крим, але його ніхто не визнав, і тому він давно став валізою без ручки. І тут путін згадав про той давній і забутий Лукою договір про «союзну державу».
І от гра почалася. З москви до Мінська поїхали гінці, які тицьнули Луку в його підпис і пояснили, що настав час об’єднуватися. Але ще кілька років тому Лука хамовито відповідав, що він готовий об’єднуватися, але не з усією рф, а зі Смоленською областю, яка має історично належати Білорусі. Москва у відповідь стала звично тиснути нафтою і газом, але Лука від цього ухилився і показав, що може завантажити свої НПЗ нафтою з Ірану чи Азербайджану, ба більше, показав москві фігуру з трьох пальців і щодо газу, пригрозивши брати ЗПГ у Литві та Польщі. Адже територією Білорусі проходять транзитні труби з нафтою і газом, і хоча їх контролює рф, але чи в москві не знати, як усе можна легко зупинити?
(Далі буде)