Уперше опубліковано: 24.05.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Зараз, коли ситуація із захопленням авіалайнера Райанейр стала новиною номер один не тільки в нас, а й у світових ЗМІ, є невеликий проміжок часу, коли світяться всі так чи інакше заангажовані кремлем пацієнти. Причому цих пацієнтів можна поділити на три групи, і цей поділ не мій особисто, а він існує давно, і його описано в літературі з організації оперативно-розшукової діяльності.
Перша група – формалізовані агенти. Це ті люди, які усвідомлено та формально перебувають на агентурному зв’язку. Тобто вони дали відповідні підписки, знають свій агентурний псевдонім, знають свого куратора й іноді – зустрічаються з ним або з ним і ще кимось на конспіративній квартирі чи явці, яка може бути справжньою, спеціально орендованою квартирою, а все може відбуватися в якомусь обумовленому місці, схованому від сторонніх очей та вух. Та хоч у готелі «Метрополь», де любив зупинятися мсьє Трамп.
Ці люди, залежно від ситуації, що діє у відповідний момент, можуть отримувати матеріальну винагороду і розписуються у відомості за отримання грошей, а можуть отримувати свій профіт і іншим способом, наприклад – просуванням по службі або чимось подібним. Крім того, в багатьох випадках куратор намагатиметься позбавити підопічного від неприємностей різного характеру, якщо той у них влипне при виконанні завдання.
Друга група – теж розуміє, що вони роблять, на чию користь і на шкоду кому чи чому. Але вони жодних підписок не дають і грошей не отримують. Вони не відмовляться від якоїсь допомоги іншого характеру, але ставити підпис у відповідній відомості точно не будуть. Тим самим вони тішать себе надією на те, що один раз, не… ну, всі в курсі. Тільки от куратору його підписка і всі інші формальності загалом і не потрібні.
Безумовно, особу буде встановлено і відбудеться спецперевірка, а при черговій зустрічі людину сфотографують, а предмет, якого вона торкалася, – дактилоскопують, і все це піде в його агентурну справу. Щоправда, агент не знатиме свого агентурного псевдоніма, а у всіх оперативних звітах він фігуруватиме саме так. При цьому він буде впевнений, що не вляпався в жодну історію зі стукацтвом, але його досьє може мати вже не один том. Просто замість агентурних записок, написаних особисто агентом, будуть рапорти його куратора, де буде детально викладено все, про що йшлося, а можливо, буде додано аудіо або відеозаписи. Про всяк випадок.
Третя категорія осіб діє в інтересах куратора так, що навіть не розуміє того, що саме робить, на чию користь і на шкоду кому. Це якраз та сама категорія корисних ідіотів. Працюють вони не гірше, ніж формальні агенти, у плані кінцевого результату, але через те що їх юзають «в темну», то в разі чого ніхто з ними возитися не стане і їх просто залишать наодинці з проблемами, що виникли внаслідок їхніх дій, вигідних куратору чи, швидше – маніпулятору.
Збоку може здатися, що перша категорія осіб – найбільш надійна та передбачувана з цілком зрозумілих причин, але нічого подібного. Безумовно, в такому режимі працювати простіше, але це так буває до моменту, поки не складається якась непередбачена ситуація, здатна розкрити оперативну комбінацію. Ось тоді мінуси такого стану справ можуть перевищити плюси.
(Далі буде)