Автор: anti-colorados
Так склалося, що противник, який нам дістався, розуміє роль бойової пропаганди та її важливості під час бойових дій. Щоправда, він не був першим на цій ниві, і якщо порівнювати досвід бойової пропаганди совка та Великої Британії, наприклад, то там, де совки навчалися цього мистецтва, англійці давно викладали. Якось довелося погортати книгу «Прозріння» Михайла Бурцева, якого вважають класиком бойової пропаганди, і потім – спостерігати її в роботі ще за совкових часів, а тепер – під час нашої нинішньої війни, і все разом дало підставу оцінити клас цього виду боротьби.
На відміну від англійців, які основний наголос робили на розкладанні саме армії противника, ні совки, ні федерасти так і не змогли опанувати цю частину мистецтва. До речі, це чудово описано в того ж Бурцева, який розповідав про те, як створювався саме штатний каркас пропаганди червоної армії. Тобто йдеться не про добровольців-горлопанів, а про кадрових військових, які по ходу своєї служби стали змінювати свою кваліфікацію і переходити до нових військових структур.
Часи агітаторів громадянської війни залишилися в минулому, і під час прикордонних зіткнень на Халхин-Голі прийшло розуміння того, що треба впроваджувати наукові методи в цю діяльність. І все те, що описував цей діяч щодо впливу на армію противника, показало всю марність цих дій. Хотів того чи ні, але Бурцев розписався в тому, що в тому епізоді пропаганда червоної армії якщо і не програла начисто, то не мала жодного успіху.
А от вплив на тили і населення противника виявився набагато ефективнішим, і згодом саме цей шматок бойової пропаганди став основним. Те, як ця погань впливає на наше суспільство, ми всі чудово знаємо, як знаємо й те, що офіційно та системно протистояти цій навалі у нас так і не вийшло, а за зеленої влади місця, які мали займати професійні пропагандисти, заповнили або бездарні невігласи, або відомі провокатори.
Не станемо далеко ходити, а просто зазначимо, що сьогодні в Мережі з’явилося повідомлення про те, що Люся потрапила до списків «Миротворця» з тавром «Професійний провокатор». Напевно, колегам видніше, як правильно назвати подібного діяча, але мені на це нічого заперечити. Та й такого бажання немає. Скажімо так, особисто для мене було достатньо того, що цей діяч опинився за одним столом з Олександром Дугіним, який адаптував теорію німецького націонал-соціалізму в теорію російського фашизму, який довго називали «Євразійством».
Інші колеги копали глибше і виявили ознаки легендування його публічного образу, що зазвичай роблять іноземні розвідки, але нам вистачило Дугіна, бо довелося спостерігати за його публічною діяльністю ще з кінця 80-х. Ще тоді було зрозуміло, що «цей цап, товариш бородатий» варить густу і криваву отруту, а тому ті, хто був із ним поряд, – отримали тавро «на всю оставшуюся».
Ну, а як діє ворожа пропаганда і як їй підігрують наші безтямки, кожен може подивитися просто зараз у потоці телеграм-каналів.
(Далі буде)