Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Для тих, хто не тільки встиг застати завершення совка, а й пам’ятає про те, як воно виглядало, багато подій, що відбуваються в курнику, викликають стійке відчуття дежавю. Причому це стосується як загального напряму й темпу руху, так і окремих епізодів цього руху. Спільним як мінімум є те, що влада бадьоро розповідає, що все йде як треба, хоча й є окремі, і обов’язково – тимчасові труднощі, вина за які лежить не на уряді, а на комусь іншому. Діапазон причин – від «Зінки» до «злісного Заходу», і обов’язково робиться наголос на тому, що окремі несвідомі громадяни роздмухують проблему на рівному місці.
Зараз спостерігається точнісінько те саме. Схиблений володар лисини виконує дедалі дикіші речі, які не можуть принести нічого, крім руху до ями з добірним ла*ном, але коли це трапляється, дідок звично шукає і знаходить когось або щось, що призвело до цих наслідків. Хоча ідіота попереджали навіть власні фахівці. Та ж голова ЦБ Наїбулліна вже скільки разів попереджала, що загальний рух економіки та фінансового сектору – вкрай негативний і що наслідки будуть дуже важкими, якщо не припинити війну, безглузду і нещадну, але її назвали панікеркою, а тепер усе це списують на Україну, яка так недобре лупить по їхній нафтовій галузі та й по всьому іншому. І, безумовно, найбільш яскравий і показовий епізод цього звихнутого руху виливається в ситуацію з бензином.
У совкові часи був такий жарт-загадка, що виглядав приблизно так: «Що це – довге, зелене і пахне ковбасою?» Відповідь – електричка. Зараз до цього справа ще не дійшла, та й, напевно, колір електричок там змінився, але скоро ця архівна загадка знову стане актуальною. Для тих, хто не зрозумів її сенсу, – пояснюю. До фіналу совка стало зникати все те, що начебто вважалося звичним, і нікому на думку не спадало, що воно може зникнути.
Це стосувалося й ковбаси. Але дефіцит ковбаси і взагалі – продуктів харчування відбувався поступово і починався з окремих регіонів, але вони залишалися в регіонах, які постачалися насамперед. В результаті до москви по ковбасу на вихідні їхали мешканці районів московської та сусідніх областей і, відповідно, – поверталися додому, завантажені цим продуктом.
Але дуже скоро місцева влада тих регіонів, де продукт ще залишався, зрозуміла, що такими темпами в них теж усе зникне, і тоді було запроваджено обмеження на обсяг відпуску в одні руки. Але фахівці дуже швидко знайшли способи обходу цих обмежень, і «рук» ставало більше, і тоді з’явилися талони, які видавалися місцевою владою, і гроші почали втрачати свій початковий зміст. Кінцевою точкою цього маршруту був перехід на «бартер». Люди почали обмінювати те, що в них було, на те, що їм потрібно було, а гроші було повністю виключено з цього процесу.
І ось просто зараз усе це починає набирати обертів у низці регіонів курника, починаючи з тимчасово окупованого ним Криму. Ось, як це виглядає у моменті:
Ну, а для тих, хто не зрозумів динаміки, просто нагадую послідовність подій. Спочатку – все добре, і публіці довго й нудно розповідають, що мудрий уряд забезпечує бензин по 20 копійок за літр. Потім розповідають, що бензин дешевий, але всяка сволота його розкуповує, і тому – 20 літрів у руки. Потім – талони на 20, потім – просто 20, без талонів та бензину, і в результаті стає 0, після чого все швидко закінчується. Тож вони перебувають на правильному шляху.
“Та ж голова ЦБ Наїбулліна вже скільки разів попереджала, що загальний рух економіки та фінансового сектору – вкрай негативний і що наслідки будуть дуже важкими, якщо не припинити війну, безглузду і нещадну, але її назвали панікеркою,”-вона восьмий раз подала заяву про відставку, але її не задовільнили.
“Це стосувалося й ковбаси. Але дефіцит ковбаси і взагалі – продуктів харчування відбувався поступово і починався з окремих регіонів, “-це де ви жили. Більшість сільських районів нашої Харківської обл. взагалі не мали фондів на м’ясопродукти (хто жив при совдепії, той зрозуміє, що я написав), і відповідно, ніякого дефіциту ковбаси не було, бо ковбаси взагалі не було.
Украинцы снесли очередного русского пишущего вульгарного недоумка, и, разумеется, правильно сделали. Зачем Украине истуканы дураковатых русских крестьянских писателей для раннего юношества. Вопрос риторический. Пора бы украинскому обществу осознать, что “русская культура”, это не имперский якорь, какой она ограниченно видится угнетаемому народу, а провинциальная, бездарная и пустая распущенность нечистых, наглых и развращенных полулюдей, абсолютно лишенных подлинной культуры, тормозящих умственное развитие и загаживающих человеческое сознание.
В совкові часи часи зникло все крім хліба і крупи. Я якраз тоді покатався по совковому союзу у відрядженнях і в електричці з Володимира до маскви побував, бо в Володимирі жрать не було чого. Більш менш було в столицях і в Литві, та Західній Україні. А зараз правовірні путінці навіть совок переплюнуть, в них вже і крупа починає зникати.
82 рік. Служба у радянській армії. З полігону Ашулук привезли у Харків прибори на ремонт. Треба було бачити очі росіян з Ростова і Владіміра коли вони побачили у магазинах ковбасу і вершкове масло. В них такого не було.
Звісно ми закупились всім цим і повертались з пересадкою у Волгограді. І там у нас вийшо ЧП, відірвалася ручка у торби і на підлогу висипалися сосиски. Звісноу місцевих був шок. А одна дівчинка смикає маму за руку і питає “Мама, а что ето такоє” і вказує на ці сосиски. Тут ми не витримали і десь з два кіло віддали мамаші і добавили два пакети вершкового масла. Ну ми ж типа військові і захисники. А так в ті часи у тій області у магазинах були макарони деякі крупи і комбіжир (та ще гидота). І ледь не забув були консерви “Завтрак туріста” і банки з берьозовим соком.
не знаю, как в харькове, но в киеве с выбором было получше, чем в москве
То чого українці дивуються, що кацапи на путіна моляться? Вони з того часу хоч наїлися досхочу.
Ні, ну що Ви, QR-коди замість талонів — це шалений прогрес, високі технології , чьо. А особливі молитви за одоступновєніє бензину їхні попи ще не опублікували? Бєнзін наш насущьний дай нам дньєсь тощо.
Довелося у далекому 1977 побувати у м. Псков та у селі Іваново Псковської обл. У Пскові у типа центральному гасторономі у продажу був хліб, риб’ячі консерви, морська капуста, згаданий паном strelok17 комбіжир горками у холодильних камерах, якісь овочі на кшталт капусти, картохи, моркви і литовське вино (доречі досить непогане). А у село із собою ми перли з Києва тушонку, копчені ковбаси і горілку. Головною стравою у селі були шті чи щі – капуста, як єдиний представник городини, що якось виживав на тому городі, якась картопля і банка тушонки. Варили у печі, бо ніяких гасових або газових пристроїв і близько не було.
1983 рік, будзагін з Одеси, приїхали в Калінін, він же зараз Твєрь, жерти з поїзда хочеться, зайшли в кафе на проспекті, асортимент – кіт наплакав, звісно ж щі (зранку!), якась картопля, салатик з капусти, сельодка порізана, опа – бачу відбивні, ну клас думаю, зара наверну їх к картоплею і салатиком, замовляю: дайте отбівниє пжлст, якось дивно на мене жіночка дивиться, виявляється що то сало нарізане і обсмажене в паніровці. Смажене сало в кафе, в центрі міста з населенням 400 тис.!! Вже потім від місцевих дізнався – в місті три м’ясокомбіната та два молзаводи, але нема ані м’яса ані масла, все йде на Москву.