Автор: anti-colorados
Далі ми наведемо велику цитату з азербайджанського джерела, яке описує ці події, бо, крім шпигунської діяльності проти України та Грузії, російська агентура в Болгарії працювала і проти Азербайджану, і для цього є свої резони. Втім, ось текст:
«18 березня на вулицях Софії посилилася присутність поліції. У столиці та її околицях пройшла спецоперація, в результаті якої було затримано шістьох громадян Болгарії – з числа ветеранів-«силовиків», які обіймали свого часу дуже високі пости: керував групою відставний полковник розвідки Іван Ілієв, один з її членів мав відношення до складання бюджету міноборони, інший працював у розвідуправлінні міноборони… Як потім було офіційно оголошено, працювали «старі-розбійники» на росію. Стежили за ними аж із 2000 року. Саме після цих арештів із Болгарії й вислали двох російських дипломатів.
Але ось що цікаве. У пресу просочилося, що саме цікавило в Болгарії російську розвідку: «що являє собою Координаційний центр НАТО у Варні – завдання, плани розвитку, штат, фінансування; політика НАТО та ЄС щодо росії, Білорусії, України, Сирії, локальних конфліктів на кшталт Нагірного Карабаху; діяльність ЦРУ в Болгарії; контактні особи міністерства оборони Болгарії в США і Британії; робочі зустрічі з представниками західних країн – імена партнерів, тематика переговорів». Простіше кажучи, серед тем, які цікавили й цікавлять російську розвідку в Болгарії, наявна не лише Україна, що з урахуванням виходу Болгарії до Чорного моря цілком зрозуміло, а й Карабах.
А ось це вже примітно. Особливо з огляду на ту обставину, що, на відміну від тієї ж України, західні інститути, по суті, не були жодним чином втягнуті у конфлікт. Можна, звісно, згадати, що в роки «холодної війни» Болгарія розглядалася москвою як такий собі «аванпост» для роботи на турецькому напрямку. Але сьогодні це пояснення навряд чи «працює».
Інша справа – газова сфера. Азербайджан почав постачання газу до Болгарії, Греції та Італії Трансадріатичним газопроводом уже в грудні 2020 року, вже після перемоги в Карабаху. Але переговори стартували значно раніше – до моменту фактичного старту постачання весь газ уже мав бути «законтрактованим». Конфлікт у Карабаху в цей час офіційно вважався «замороженим», але у Вірменії регулярно обіцяли завдати удару по азербайджанських трубопроводах, Сангачальському терміналу і нафтових платформах. Ба більше, в окупованому Карабаху навіть проводили навчання, де відпрацьовували удари по нафтогазовій інфраструктурі.
Нарешті, з осені 2019 року тодішній міністр оборони Вірменії Давид Тоноян заговорив про «нову війну за нові території» та «штурмові групи», які будуть завдавати ударів по трубопроводах у глибокому тилу противника, у Вірменії почали формувати «ополчення», а серед радників Пашиняна з’явився Вагаршак Арутюнян, любитель обіцяти ракетні удари по азербайджанських містах, Мінгечаурській ГЕС і все тих самих трубопроводах.
І ось таке газове прочитання карабахського конфлікту, особливо з урахуванням того, яка увага приділялася і приділяється на Заході питанням енергетичної безпеки своїх союзників, уже могло змусити російські спецслужби дуже уважно з’ясовувати, як поведеться той самий Захід у разі реальних ракетних ударів по Сангачальському терміналу. І цілком логічно, що таку «тему» ставили перед своєю агентурою саме в Болгарії, яка є членом НАТО і ЄС та готувалася закуповувати азербайджанський газ.
А це означає, що нам також не завадило б зробити власні висновки з тих відомостей, які доручалося збирати російській агентурі в Болгарії».
Між іншим, це означає, що й нам, Україні, слід було б зробити свої висновки і нарешті почати вичищати кротівню з коридорів влади. Тим більше що ці тварини втратили обережність і тепер світяться, як різдвяні ялинки. Зрозуміло, що із зеленню це виглядає проблематично, проте це треба робити обов’язково і вже принаймні помічати кротів так, щоб у потрібний момент ні про кого з них не забути.