Причому він попросив цього перемир’я, спілкуючись з Ердоганом, але при цьому зауважив, що переговори про мир неможливі, бо його умови мають бути виконані, а він розуміє, що Україна не погодиться «поступитися територією для початку діалогу». І ось тут стає зрозуміло, що як тільки пацієнт починає говорити подібні речі, слід акуратно і немовби мимохідь, як це роблять нотаріуси чи адвокати, поставити запитання, які покажуть, чи орієнтується він у часі та просторі, чи йому це вже ні до чого. Власне, це виглядає як якесь логічне завдання, але в цьому випадку нам все зрозуміло і без нього, адже відповідь уже відома.
І мова тут не тільки про те, що пацієнт не може зрозуміти, що зараз не початок березня 2022 року, а початок січня 2023 року, і що ЗСУ за цей час розбили його регулярну армію та успішно добивають армію першої хвилі мобілізації, при цьому вони ще не приступили до здійснення повномасштабного контрнаступу, яке лише готується вже новими силами й засобами. В цьому випадку дідові треба б думати про щось інше – про землю, наприклад, а він ще досі марить якимись поступками територій.
Насправді саме в ці дні відбувається формалізація структури Міжнародного військового трибуналу і остаточно визначається місце, де судитимуть воєнних злочинців його режиму. Причому формулювання питання саме таке, бо вже ніхто не має сумнівів у тому, що сам він до суду не доживе гарантовано. Загалом на нього вже дивляться не як на майбутнього арештанта, а як на небіжчика, який за збігом обставин ще не відчалив через річку Стікс.
Причому сам Ердоган краще за інших розуміє, що він спілкується з уже списаним пацієнтом, і, швидше за все, здогадується, що ось ці циркові номери з довгим столом і бункерами, які путін практикує на хвилі інстинкту самозбереження, що його накрив, нічого не вирішують. Кому, як не йому, знати, що загалом технічно ліквідація путіна – хоч і не зовсім просте завдання, але цілком здійсненне. І він добре знає, що це можуть зробити як Штати, так вже і Україна. Інша річ, що все має статися в потрібний момент, щоб ця шафа впала правильно і в потрібний бік.
Тому весь світ, включаючи Ердогана і навіть Сі, вже дивиться далі, за труп путіна, і всім зрозуміло, що немає нікого, хто б хоч якимось боком спробував вписатися за цього лузера, який вижив з розуму і якого просто зараз мають усі, від Китаю та Індії до тієї ж Туреччини, які зараз відривають найсоковитіші шматки від того, що ще вчора вважалося непорушним тілом імперії. Ба більше, цей процес уже відрегульовано до автоматизму, і тепер з путіним спілкуються, як з алкашем, який щось варнякає в той час, коли з його дому виносять останнє.
Гадаю, що слухаючи «вимоги» путіна про поступки земель Україною для «початку діалогу», Ердоган мав найголовнішу проблему – не заіржати у слухавку. Йому вже приблизно зрозуміла карта того, що ще недавно називалося федерацією, і він точно знає, де буде зона впливу Туреччини і які суб’єкти федерації увійдуть до його системи пантюркізму. На тлі цього фантазії колись борзого мачо виглядають жалюгідно і навіть якось зовсім по-медичному.
Ну, а нам своє робити. Ворог має бути знищений максимально і в тому стилі, як це було в Макіївці [у Новорічну ніч ЗСУ «Хаймарсом» уразили профтехучилище в Макіївці, де святкували розквартировані російські війська разом з боєкомплектом; за даними Генштабу, загинуло 400 осіб; російські джерела наводили цифру 600. – Прим. перекл.]. Великим оптом і з максимальним резонансом за місцем. До речі, те, що ми писали по-гарячому, що адресу вечірки в Макіївці могли здати Вагнери, поступово підтверджується, а це означає, що такі перформанси будуть повторюватися дедалі частіше, і, можливо, якогось разу рахунок піде не на сотні зажмурених чмобіків, а на тисячі. Найкраще перемир’я для них настає в той момент, коли їх не видно в тепловізор.
Ми переможемо!