Маленькі трагедії (Частина 2)

КИСЛИЙ ФОРУМ

Тим часом у Пітері розвивається п’єса про велич прутіна – «пітерський, міжнародний, економічний форум». За планом заходу, сьогодні цар мав штовхнути якусь натхненну промову, взяту зі старої пісні про маркізу, але поки що не вдалося побачити повідомлень про те, чи був цей виступ, чи товариш штовхне свою промову з бункера за допомогою відеотрансляції. Але в будь-якому випадку, публіці, яка приїхала на захід, є чим зайнятися і головне – на що подивитися.

Зрозуміло, що ніхто їх не повезе на головну базу Балтійського флоту, щоб показати, як там суворо стоїть ППО, особливо на тих двох кораблях, які продемонстрували здатність стати грилем, але й без цього їм є на що подивитися, без додаткових екскурсій. Причому саме такий стан справ описують самі лапті, присутні на заході:

«У ці дні ми (як і багато наших колег) перебуваємо в Пітері. Більш гнітючої атмосфери, ніж сьогодні, давно не пригадаємо. Цілий день обговорювалися нічні атаки дронів по Кронштадту та пітерському нафтовому терміналу. Як і передбачалося, це стало головною новиною дня. У пресі багато хто звернув увагу на слова Костянтина Малофєєва – про ймовірність того, що СВО може затягтися до 2050 року. Якщо нас такі слова не здивували, багато бізнесменів були спантеличені, що про це говорять публічно.

«Адже ніхто всерйоз не думав, що СВО затягнеться так надовго. Навесні 2022-го були сигнали, що зараз все швидко зробимо, а далі повернемо як було. Покажемо силу російського народу. А зараз усі в напрузі – сьогодні  ти олігарх, а завтра можеш втратити все. На форум у Пітер повинен прибути президент, і не один, а літаки не літають. За вікном горить нафтобаза – складно повірити, що ми перемагаємо», – сказав нам один із видних бізнесменів.

Він підкреслив, що в колах власників великого бізнесу дедалі частіше говорять про необхідність закінчувати війну якнайшвидше, і певні голоси в уряді цю ідею підтримують».

Діяч відкритим текстом говорить про те, що він хотів війни, але не такої. Його цілком влаштовував формат «Київ – за три дні». Ну гаразд, не дні – за три тижні або, на крайній випадок – за три місяці. Такий хід подій він зустрів би з повним самозадоволенням, а тепер усе виглядає зовсім не так, і чим далі, тим похмуріше. Загалом ця думка не тільки в цього великого бізнесмена, а й у переважної частини місцевого стада.

Їх не бентежить загарбницька війна як така, бо вони ніколи не відповідали за подібні війни, як та сама Німеччина, наприклад. Тому з самим фактом війни вони зживалися поколіннями і не бачать у цьому нічого поганого. Інша річ, що вони бачили цю війну стрімкою та переможною, бо вірили в те, що їхня армія навіть не друга, а перша у світі, і тому – довгих баталій бути не може в принципі. Але після того як тривалість широкомасштабної фази війни стала більшою, ніж війни СРСР з Третім Рейхом, на якій «діди воювали», до них стало доходити, що «это неправильные пчелы и они делают неправильный мед». І найголовніше – присутні на заході діячі тепер не впевнені в тому, що добрі птахи не прилетять прямо до них на фуршет, бо нічого іншого від виду у вікні просто на думку не спадає.