Стратегічний анекдот

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Вчергове з’явилися підстави для того, щоб зробити висновок про джерело ідей, якими фонтанує фюрер. Просто нагадаємо, що він починав з кіношних джерел і на зорі свого президентства явно наслідував Штірліца, розумного, холоднокровного і злегка іронічного. Але згодом, коли ціни на нафту й газ завдяки Другій війні в Затоці рвонули вгору, а його кишені почали тріщати від дармового бабла, він увійшов в образ кіношних героїв із поєднанням рис Івана Грозного та Петра 1.

Потім він спробував грати імператора Нерона, але вийшло це в нього – так собі, бо, попри всі свої дивацтва, Нерон все ж таки був дуже яскравою особистістю, яку сірість прутіна не могла зобразити в принципі. Цю стадію він проскочив швидко, і пора нерономанії залишилася в пам’яті лише «гумовими попками» і статевими органами бабусь та дідусів. На тому лінійка кіношних персонажів почала стрімко вичерпуватися.

Тож образи кіногероїв поступилися місцем казковим персонажам, і зрештою ці казки дійшли до рівня дошкільного віку або мультиків категорії 3+, і ось тепер прутін явно закріплюється на аналогіях, узятих з анекдотів чорного гумору. Просто зараз розігрується злегка адаптований сценарій відомого анекдоту про те, що жрець індіанського племені оголосив про те, що в нього є дві новини: одна – гарна, а інша – погана. За словами жерця, поганою була новина про те, що скоро настане голод і всім їм доведеться їсти ла*но. Ну, а гарна новина полягала в тому, що жрець знає, де його багато.

Це – не фігура мови, а натуральний перебіг подій у курнику. Прутін саме так уявляє перспективи для його схибленого стада, і холуї переконують його в тому, що населення спить і бачить, щоб жрець – прутін –  просто показав, де цього ла*на багато. Ось що пише конторський ТГ-канал із цього приводу дослівно:

«Володимиру володимировичу повідомили про настрої народу. Згідно з доповіддю, більшість населення заради того, щоб сво тривала, щоб ми боролися за перемогу, навіть якщо для цього знадобиться багато часу, готова, наприклад, пожити без бензину, зовсім без пального, до чого зараз дуже близькі Севастополь і Крим. Те ж саме з інтернетом – ми запроваджуємо жорсткі, але необхідні обмеження. І вважаємо, що народ приймає їх із повним розумінням. Ми не хочемо, щоб хтось голодував, але люди готові це робити, аби сво тривала. Навіть помирати готові, зазнавати ударів по тилу заради успіху росії та боротьби з ворогами».

Таке розповів високопоставлений діяч кремля, а не відбитий на всю голову Дугін, хоча й він мовить у такому самому ключі й додає, що якщо здохне мільйонів 10–20 своєї сволоти – не страшно. Частину міст можна заселити роботами і навіть передати їм владу в рамках суверенного штучного інтелекту. А тим часом, дізнавшись про те, що холуї співають цареві, дрібніша сошка, а саме – службовці мінфіну, досить прозоро натякають на те, що москва – велике місто, і ліхтарних стовпів у ній вистачить і на холуїв, і на багатьох інших, а тому дуже акуратно попереджають таким чином:

«Голод у Росії може перестати бути фігурою мови. Хтось не повірить, але в такий дефіцит пального, який зараз поширюється країною, багато хто вірив? А бачите, як воно відбувається. Сподіваюся, президент отримає й альтернативну інформацію. Інакше буде погано».

Товариш прямо не уточнив, кому саме, за його прогнозом, буде погано, проте можна припустити, що в нього ніколи не було особливої рефлексії з приводу черні, а от замінити шовкову краватку на конопляну мотузку на власній шиї – зовсім інша справа, і його така перспектива лякає не на жарт. Але тут важливим є те, що чиновник явно чув анекдот про жерця та його пророцтва і бачить, що ситуація розвивається саме в парадигмі цього анекдоту.