ФЮРЕР ПРОКИС
Сьогодні фюрер всія курника, якого останнім часом звуть «Пал Палич» або якось так, виступив із низкою заяв, під час яких встиг видати погрози Україні, Вірменії та Європі. Зробив він це публічно, але слухати цю маячню не було ні часу, ні бажання, бо просто зараз промов високопоставлених ідіотів стало настільки багато, що це вже перебір. Зате дуже цікавою стала реакція на ці промови самих, досить непогано обізнаних лаптів, яких бадьорі промови діда вводять у ступор. Так, наприклад, не моргнувши лисиною, прутін розповів про те, що війна в Україні добігає кінця.
Так от, деякі вирішили, що цар так кепкує, а інші серйозно сіли на валідол чи міцні напої, щоб хоча б трохи попустило від цього потоку свідомості. Насправді все стадо, для якого було розказано ці речі, можна поділити на дві нерівні категорії. Більшість публіки до ладу не знає, що відбувається на фронті. Точніше, вона знає, що «ті, що йдуть на смерть, – вітають тебе», в сенсі – їм виплачують якісь величезні гроші за похід на війну, а потім їх урочисто закопують на місцевому цвинтарі, на тому – все. Проте навіть пацієнти, які перебувають за тисячу кілометрів від лінії фронту, вже почали помічати, що з війною щось не так. І йдеться вже не тільки про умовні Перм, Ярославль чи Волгоград, а й про більш віддалені місця:
Сьогодні вперше було оголошено ракетну тривогу в Ханти-Мансійському та Ямало-Ненецькому округах курника. У першому – основні родовища нафти, а у другому – газу. Вже наскільки ця тривога була обґрунтованою і наскільки справді туди летіло щось вагоме, поки що не має значення. Головне те, що аборигени вперше почули сигнали тривоги, можливо, вперше задумалися про те, що якщо прилетить до них, то Туапсе здасться дитячим атракціоном порівняно з їхнім потенціалом. Тобто слова царя про близький кінець війни там явно зрозуміли трохи не так, як він це розповів у телевізорі.
Але набагато більшу тривогу слова царя викликали в іншої, не настільки значної частини курника, обізнаної про ситуацію на фронті мало не з перших рук. Вони зараз відчувають щось таке, що буває в того, хто стояв на гілці і вона в нього обламалася під ногами. Він уже розуміє, що падає, але ще не уявляє, чим це падіння закінчиться. Це відчуття складається не тільки через те, що в їхні міста вже точно прилітали добрі птахи, а й з приводу нової ситуації, коли кишка захопленої землі вздовж північного берега Азовського моря стала зоною смерті або скасованої логістики. Вони навіть бояться робити прогнози, у що це може вилитися.
(Далі буде)