Кінець «Півночі – Півдня» (Частина 1)

Від редакції

Текст, наведений нижче, належить автору з Азербайджану — Мехті Зейналову. Це не перший його матеріал на ЛО, але попередні тексти стосувалися питань, пов’язаних із визволенням Карабаху, тепер же це швидше погляд на ситуацію в регіоні вже після закінчення війни. Для нас текст цікавий тим, що в ньому викладено процес формування нової реальності вже без впливу москви. Це — ще один епізод краху російського неоімперіалізму.

Автор: Мехті Зейналов

Авторка перекладу: Світлана

Як помирає проєкт Кремля і хто будує йому заміну

Цикл аналітичних нарисів у шести частинах

Мехті Зейналов · Канал Region · t.me/RegionAze · Травень 2026 року

Від автора

Це цикл із шести пов’язаних нарисів, написаних у травні 2026 року. Вони описують одну подію, розкладену на три рівні: смерть російського проєкту паралельної глобалізації та складання нової євразійської архітектури на його місці.

Частина 1. Що насправді померло цієї весни – три паралельні обвали, які у стрічці новин ідуть окремо, але утворюють одну історію.

Частина 2. Серединний коридор як нова вісь і п’ять прогнозів на 12–18 місяців.

Частина 3. Морська дуга від Шетландів до Азову – що Лондон та Україна вже побудували в Чорному морі.

Частина 4. 3SI/Інтермаріум і точка перетину двох хрестів. Ще п’ять прогнозів.

Частина 5. Друге поховання – як Москва сама закрила свій проєкт 19–20 травня у Пекіні.

Частина 6. Третє поховання попереду. БРІКС у Нью-Делі та загальний підсумок циклу.

Цикл містить одинадцять конкретних прогнозів із вказаними часовими вікнами перевірки. Найближчий індикатор – саміт БРІКС у Нью-Делі 12–13 вересня 2026 року.

Частина 1. Травень 2026 року. Що насправді померло за три тижні

За ці три тижні відбулися три події, які у стрічці новин ідуть паралельно: посткризовий Іран після операції Epic Fury, падіння Кідаля 26 квітня та обвал російського Africa Corps у Сахелі, підготовка до саміту Трамп – Сі. Їх обговорюють окремо. Між ними начебто немає зв’язку.

Зв’язок є. І він такий, що через 12–18 місяців буде переписано карту Євразії. Я називаю це тихою зміною осей. До кінця 2027-го це буде банальністю. Зараз цього майже ніхто не формулює.

Що насправді померло у травні

З 2014 року Москва будувала те, що я назвав би паралельною глобалізацією, – альтернативний санкційно стійкий контур, у якому ключовим нервом був коридор «Північ – Південь»: Балтика → Каспій → іранські порти → Індійський океан. Це була не логістика. Це була геополітична заявка: показати, що можна жити поза західною фінансово-транспортною системою.

У травні 2026-го заявку скасовано. З трьох причин.

Перша. Іран після Epic Fury – більше не суб’єкт. Він об’єкт. Росія втратила там не союзника – союзників можна міняти. Вона втратила південний балансир. А балансир у системі замінити не можна: без нього змінюється вся геометрія. Багатополярний світ, про який з 1998 року говорив Примаков, тримався на тому, що Іран залишається самостійною силою в регіоні. Ця самостійність закінчилася цієї весни.

Друга. Africa Corps у Малі – це не «провал ПВК». Це публічна демонстрація того, що російська модель безпеки (дешево, без обумовленостей, в обмін на ресурси) не працює там, де є справжній повстанський ландшафт. Не працює. Крапка. І це бачили не лише в Уагадугу та Ніамеї. Це бачили в Каракасі, Бангуї, Хартумі, Найп’їдо – скрізь, де Москву пробували як «альтернативу Заходу». Сахельський провал – це не регіональна історія. Це похорон бренду.

Третя – і для нашої аудиторії найважливіша. Російський Чорноморський флот, який із XVIII століття був основою імперського проєкту Москви у південному напрямку, до 2026 року функціонально розгромлено. Не НАТО, не американською авіацією. Українськими дронами, ракетами та морськими БПЛА. Військово-морські сили України, діючи в координації з британською розвідкою та з опорою на власний інженерний потенціал, перетворили Чорне море з «російського озера» на зону, де російські кораблі більше не можуть безпечно діяти. Це не окремий епізод війни. Це перший з часів Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року системний обвал статусу Росії як чорноморської держави.

Три обвали. Усі за весну 2026-го. Усі – з різних причин. Але разом вони закривають той самий проєкт «паралельної глобалізації», який Москва будувала понад десять років.

Це не три історії. Це одна.

(Далі буде)