Поговоримо про матюки. Мене ця тема надихнула після відео Алмаза, де курсанти здають іспити на берет, мій задній допис. Матюків у спілкуванні курсантів і їх командирів більше, ніж нормальних слів.
Нецензурна лексика. Її чутно постійно. Московити матом розмовляють, а українці мати використовують, і дуже часто. Особливо в ЗСУ, особливо на війні.
А як впливає використання матерної лексики на бойові дії? На мою думку, безумовно негативно. І це доказує досвід Другої світової війни. Вчені різних країн провели ретельний аналіз впливу лінгвістичних особливостей різних мов на ефективність бойових дій і отримали несподівані і вкрай цікаві результати. І хоча мат і не був прямим предметом аналізу, можна по принципу аналогії оцінити наслідки використання мату.
По суті матюки – це слова паразити, які зменшують лаконічність наказу і збільшують невизначеність. Отже для мене було дуже цікаво, як лаконічність і невизначеність впливали на ефективність бойових дій у Другій світовій. І ось коротенький результат досліджень.
Анатомія воєнного слова. Вплив лінгвістики у Другій світовій війні.
У тиші генеральних штабів та в гуркоті передової Другої світової війни незримо панувала стихія, яку рідко вносять до списків озброєння, але від якої наодинці залежав успіх грандіозних операцій. Ця стихія — людська мова. Поки конструктори змагалися в товщині броні та калібрах гармат, мова залишалася тим самим тонкішим інструментом, який або перетворював військову машину на злагоджений механізм, або прирікав її на хаос. Довжина слів, багатство синонімів чи, навпаки, лінгвістична бідність ставали факторами, що вимірювалися не філологічними оцінками, а секундами людського життя та територіальними здобутками.
Англійська мова проти японської мови.
У динамічному повітряному бою над Тихим океаном, де долі секунд відділяли переможця від переможеного, англійська мова виявила свою приховану військову перевагу — лаконічність. Американська військова доктрина спиралася на мову екстремальної дії, де команди походили на короткі черги автоматичної зброї. Середня довжина слова в американському бойовому наказі коливалася в межах одного-двох складів. Легендарне англійське “Fire!” звучить як один удар пульсу.
Натомість японська армія опинилася в пастці власної культури та лінгвістичної структури. Японські військові терміни традиційно були довшими, багатоскладовими, а жорсткий етикет вимагав дотримання граматичних форм поваги навіть у розпал смертельної небезпеки. Команда “Ute!” або її офіційний варіант “Tesse!” вимагали більше часу для вимови. Поки японський пілот передавав у радіоефір громіздку конструкцію з координатами та наказом веденому, його американський опонент уже встигав віддати команду, перешикувати ланку й відкрити вогонь першим. У кабіні винищувача лінгвістична стислість конвертувалася в абсолютну вогневу перевагу.
Мова монументальної точності – німецька.
Німецька мова увійшла у війну як еталон технічної специфікації. Завдяки унікальній здатності до іменникового складання, німці практично виключили з ужитку двозначність. Там, де іншим мовам потрібне було ціле речення, Вермахт оперував одним монументальним словом-конструктором. Слово Panzergranate (бронебійний снаряд) не залишало місця для фантазії інтенданта на складах постачання. Кожна деталь, кожна модифікація техніки мала своє залізобетонне ім’я.
Проте ця точність мала зворотний бік. У стресовій ситуації ближнього бою передавати в ефір громіздкі мовні конструкції на зразок Panzerkampfwagen виявилося ментальною розкішшю. Щоб не задихнутися у власній мовній монументальності, німецька армія була змушена створити паралельну мову — всеохоплюючу систему абревіатур (Pz.Kpfw., StuG, Flak). Радисти мали зазубрювати ці скорочення як окрему таємну мову, що перевантажувало людську пам’ять у моменти найвищої психологічної напруги.
Контекстуальний туман московської мови.
На протилежному боці євразійського континенту радянська військова машина зіткнулася з іншою лінгвістичною проблемою — високою контекстуальністю та браком вузькоспеціалізованих технічних термінів. Воєнна московська мова СРСР часто змушувала командирів жертвувати точністю заради емоційної чи загальної описовості. Червоні армійці просто розмовляли матом. Але навіть не беручи до уваги матюки, особливості московської мови і її бідність на специфічні терміни було недоліком.
Як приклад, найтрагічніше це проявилося в авіації. московське слово «пикировать» об’єднувало під своїм крилом будь-яке стрімке зниження літака. У той самий час німецькі авіаційні статуси чітко розмежовували фізику маневру: «Sturzkampf» означало суто бойове бомбометання з крутого піке, а «Abfangen» — вихід із нього або різке зниження для відірваності від переслідування. Через цю термінологічну розмитість молоді радянські льотчики під час прискореного навчання часто хибно інтерпретували накази інструкторів. Вони виконували не той маневр, якого від них вимагала ситуація, що призводило до катастроф на тренуваннях ще до того, як літак зустрічався з ворожим асом.
Погода в різних мовах. Сорок назв снігу і наслідки відсутності багнюки.
Мабуть, найяскравішим свідченням того, як кількість слів формує воєнну реальність, стала Зимова війна 1939–1940 років. Фінська мова, що формувалася століттями у суворому північному кліматі, має у своєму арсеналі понад 40 окремих слів для позначення різних станів снігу, льоду та насту. Наприклад, фінське «hanki» миттєво повідомляло штабу, що сніг щільний і витримає загін лижників, а «puuteri» попереджало про пухку пастку, в якій ув’язне важка техніка.
Фінському командиру було достатньо двох слів, щоб передати точну тактичну картину покриву. московські ж донесення оперували сліпою фразою «глибокий сніг». Ця лінгвістична сліпота коштувала червоній армії цілих дивізій, які безпорадно застрягали в лісових заметах, стаючи легкими мішенями для фінських зозуль.
Схожа драма наздогнала і Вермахт восени 1941 року під Москвою. У німецькій військовій свідомості та доктрині не існувало слова для означення слов’янської «распутица». Для них бруд був лише «грязькою дорогою» (schlammige Strasse) — тимчасовою незручністю, яку можна подолати. У німецькій мові не знайшлося поняття для природного явища, коли земля повністю втрачає твердість і перетворюється на бездонний океан багнюки. Не маючи слова у мові, німецькі генерали не мали його і в ментальних моделях планування, що призвело до повного паралічу логістики на підступах до радянської столиці.
Друга світова війна довела, що мова не є нейтральним дзеркалом, яке лише відображає світ. Вона виявилася активним архітектором воєнної дійсності. Мови, багаті на тактичні відтінки природних явищ, дарували перевагу в обороні рідної землі. Лаконічні мови вигравали секунди в кабінах винищувачів та на містках есмінців. Мовна точність рятувала від хаосу постачання, а мовна бідність ставала причиною нищівних поразок.
Використання матюків, як на мене, є безумовною вадою, яка буде постійно заважати, особливо в умовах інтенсивних бойових дій.
Єдине, в чому я вітаю використання нецензурної лексики – це використання матюків на адресу Портрета та всієї зеленої команди при владі.
Президент Зеленський – вирок Україні.
Наша праця за тиждень.
Зараз я в Одесі, і вчора мав велику честь прочитати лекцію і поспілкуватись з курсантами 3-го і 4-го курсів Одеської військової академії, на запрошення офіцерів академії. Ці хлопці – наша залізна стіна і наше майбутнє. Ці хлопці свідомо, під час страшенної війни, пішли вчитися у військову академію, щоб захищати нас з вами. Не тікали за кордон, а свідомо пішли на зустріч пеклу! Честь і моя глибока повага!
Для курсантів 1 курсу Одеській академії купив ще один телевізор (14007 грн).
Подяка від 56 бригади за автомобіль:
Для 3-го батальйону ПБС КРАКЕН заплатив за амперметри, вольтметри, трансформатори (6844 грн), філамент для 3Д принтерів (9903 грн), рубільники автомати шини (9851 грн) і ще один компресор (35574 грн).
Відеоподяки від 3-го батальйону ПБС КРАКЕН за цю та попередню допомогу:
MAKE RUSSIA MOSCOWIYA AGAIN!
Гривну з будь-якої гривневої картки можливо відправляти за цим посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/8kemUPY8Ff
Це «Банка Монобанку» для накопичення коштів.
Окремо додаю картки Монобанку та Приватбанку.
Картка Монобанку: 5375411201723553
Картка Приватбанку1: 5168745022527821
Картка Приватбанку2: 5457082252814350
PayPal: olkras@yahoo.com
Кому потрібне підтвердження зарахування грошей – пишіть на мейл olkras@yahoo.com.
Ваш Готельєр – бандерівець
Що є то є…
Ще з часів буремної юності пам’ятаю приказку: “На флоте матом не ругаются. На флоте матом разговаривают.”
🤷♂️
> “На флоте матом не ругаются. На флоте матом разговаривают.”
Насправді, якщо послухати радіоперехоплення з військового флоту, і навіть саме кацапського, які потрапляли до новин, то це далеко не завжди так. І кацапи, які не матюкаються — найнебезпечніші, бо вони зберігають холодну голову.
Не знаю как сейчас, но во время посещений Украины (период 1981 – 2013) я ни разу мата не слышал от украинцев
тоді вважалось, що використання матів у побуті – це справа маргиналів… і так до цього відносились.
Сейчас у молоді тенденція розмови матом будь-де. Це масово почалося після початку повномасштабки. Військові розмовляли матом за звичкою. І цю тенденцію підхопили як прояв патріотизму. Тим більш, що раніше так розмовляти було заборонено
Вважаю, що це спрощує мовні конструкції, а за ними і мислення стає більш примітивним.
Друга сторона це вкорінення російської мови на рівні звички.
Якось була ситуація, коли в кафе україномовна компанія розмовляла гучно матом. На пропозицію так не розмовляти, нам як контраргумент навели, що у нас частина людей розмовляє російською.
Коли ж ми запитали, чи є мати українськими в їх української мові, чи вони теж вживають найгіршу частину ворожої мови, у борців проти російського язика все зламалося в голові.
Як на мене, людина використовує мат, коли відчуває власну слабкість, коли відчуває, що контроль над ситуацією вислизає з рук. Використовує для того, щоби здаватися сильнішою, щоби відчувати ілюзію контролю.Чи це допомагає, чи шкодить? У ситуації паліативу (як знеболювальне для пораненого смертельно, якому лишилися хвилини життя) — допомагає, у ситуації боротьби за перемогу — шкодить. Не намагайся здаватися сильнішим — будь ним!
P.S. І кацапи у своєму розмовлянні матом тут нічим не унікальні — просто вони відчувають прірву власної нікчемності. І, можливо, в їхньому випадку це й має свій сенс — через їхню глибоку безнадійність. Але ж ми, українці, — не такі?
Было такое телешоу “Разрушители легенд”, там в одной из серий проверяли миф “нецензурная лексика позволяет/помогает выдерживать боль” (а также, что у рыжых болевой порог выше), в целом миф подтвердился – при определенном болевом воздействии, когда ругаешься нецензурной лексикой, боль вынести легче или достигаешь более высокого болевого порога.
Курсанти на навчанні вже відчувають нестерпний біль? Чи цивільні? Звісно, всі в не типовій, не мирній ситуації, і курсанти, і навіть цивільні, але ж цей біль ще не граничний? І якщо мат вмикається навіть за такого рівня «болю», то що буде з тими же курсантами, коли біль буде справжнім? Рятівної «чарівної палички» вже не буде, її вже розміняно по дрібницях, замість випрацювати стійкість.
Ну, если бы немного понимали бы в психологии. То что одним “отдушина”, для других инструкция для подражания если образец вызывает уважение. Добавляем отсутствие воспитания местами у молодёжи, а также отсутствие желания заниматься детьми (в школу спихнули – дальше их забота, а не родителей), и на выходе имеем малолетку у которой мат в качестве соединительного элемента. Как у многих военных, а также старых работников “низкоквалифицированных” профессий (сварщики, токари, прочее)
В більшості випадків звичайного життя намагаюсь не використовувати матюки. Але без лайки іноді буває важко висловити емоції або просто показати рівень важливості. Українська мова не має прямої заміни більшої частини матюків. Добре це чи погано не можу судити. Як приклад, не уявляю більш чіткої, змістовної і короткої команди, ніж команда Сухаревського на початок цієї війни: Бачиш ворога-*баш!
> Українська мова не має прямої заміни більшої частини матюків.
А потрібна саме пряма? І потрібна неодмінно?
> Як приклад, не уявляю більш чіткої, змістовної і короткої команди, ніж команда Сухаревського на початок цієї війни: Бачиш ворога-*баш!
Та запросто: «Бачиш ворога — працюй!», «Бачиш ворога — гати!», «Бачиш ворога — шквар!».
Причому зверніть увагу, що військові (та інші, хто працюють у ризикових ситуаціях) в нормі використовують слово «працюй!», «працюємо!», і воно — не виводить ситуацію в розряд підкреслено неконтрольованих, як матюки. Матюки — це вже розписування у слабкості, у втраті контролю над ситуацією. Але якщо контроль вже втрачено, то, як паліатив, можливо, матюки й можуть мати сенс. І в цьому випадку та перша команда, можливо, дійсно була виправдана саме в такому форматі. Але потім настала нова «норма», і продовження в тому же дусі вказує на брак спроможності працювати в умовах нової «норми». А це — не те, чого ми прагнемо.
Уточнення: перша команда → найперша команда
Древних Спартанцев из Лаконики с детсва учили разговаривать ясно , четко , остроумно и по делу, а не расплываться мыслию по древу как бабы.
Отсюда и взялось понятие лаконизм.
Пан Остап, не “мыслию по древу”, а “мысью по древу”. МЫСЬ – это белка! Звідси і МИСЛИВЕЦЬ – настолько ловкий охотник, что поймает юркую белку. І призвища : МИСИК, МИЦИК – згадка про ті часи.
В славнозвісному “Слово о полку Ігорєве” невідомий автор підреслює свою незаангажованість і різко засуджує попередника – підлабузника БОЯНА: “Боян бо вєщий, аще кому хотяще песнь творити, то растекащеся МЫСЬЮ ПО ДРЕВУ, СЕРЫМ ВОЛКОМ ПО ЗЕМЛИ, ШИЗЫМ ОРЛОМ ПОД ОБЛАКЫ”.
Це поетичні порівняння і ні про які “мысли (мізки?!) та ще й по древу! не йдеться!
От хто багато на війні матюкається, той мисЛею по деревах і розтікається. І не лише по деревах, і не лише мисЛею, а й іншим вмістом свого тулуба.
Цікаво, що з деякими особами потрібно розмовляти тією мовою, яку вони розуміють. В 1974 році в студентському будзагоні я багатоповерховим матом пояснив жинкам, що робили опалубку під бетонування, що треба братися за роботу, бо незабаром піде бетон. Звичайні слова вони не сприймали. Особисто я від цього відчув дискомфорт, але спрацювало.
Потім служив в зенітно-ракетній бригаді. Звернув увагу, що “пускачи” рідко вживали матюки, і солдати, і офіцери. А “хозі-мозі” підрозділів тилового забезпечення матом розмовляли. В бойових підрозділах солдати і сержанти переважно мали вищу. неповну вищу або середню спеціальну освіту. В тилових підрозділах траплялися солдати навет з неповною середньою освітою. Був випадок, коли замкомандира цієї бригади (підполковник) на нараді офіцерів хвилин 10 виступав майже не вживаючи цензурної мови, його промову зрозуміли частково.
Тобто, вживання матів в армії залежало від рівня культури конкретної особи. В стресових ситуаціях інколи один матюк пояснює всю ситуацію.
Під час Другої ітової війни німецьке радіоперехоплення звертало увагу на дуже велику кількість мата в переговорах по радіо червоних командирів, при цьому культура ведення тих розмов була низькою. Тобто, краскоми нерідко казали те, чого по радіо не кажуть.
Якщо замінити всі матюкі синонімами, то мова СУТТЄВО збагатиться. Я зробила так після народження першої дитини, щоб бути для неї позитивним прикладом. Раніше мати інколи пролітали в моїй мові. Відтоді ні, питання принципу. До того ж це вигідно, адже допомагає мені впливати на людей і робити те, що я хочу)))