Різні сюжети (Частина 3)

Автор: anti-colorados

І ось тепер – про версію. Ходять чутки про те, що Сі запросив Тромба зовсім з іншої причини, яка взагалі ніяк і ніким не озвучувалася, але була і важливою, і терміновою настільки, що Додік переступив через свій образ борця з Китаєм і поїхав до Пекіна. Не є таємницею, що Сі має найбільш повну та об’єктивну інформацію про те, що і як відбувається в курнику. Причому для цього йому не обов’язково захоплюватися впровадженням своєї агентури у потрібні структури і найвищі ешелони влади.

З одного боку, частина російських чиновників уже давно орієнтується на Китай і надає потрібну інформацію не за гроші чи якусь вигоду, а для того, щоб мати перспективу під патронатом Китаю. З іншого боку, центральна влада курника сама формує запити до Пекіна так, що демонструє свої найуразливіші сторони, причому – в динаміці, яка вказує на те, куди і як швидко там усе рухається. Тому Сі дуже дозовано взаємодіє з москвою.

Поки курник під санкціями, Китай витягує з нього все, що йому потрібно, причому – за найнижчими цінами, і водночас посилює свою системну присутність у цілій низці регіонів, бо система внутрішньої безпеки курника повністю мобілізована на протистояння з Україною, а що там робиться з боку Китаю, нікому не цікаво. Тим більше що залежність від китайських постачань стала тотальною, і тому якщо когось і насторожують дії Пекіна, то якось протидіяти цьому ніхто не стане, адже китайці завтра перестануть постачати чипи або просто віддалено відключать обробні верстати, і на тому – все, скрєпна федерація кінчиться просто за тиждень.

Тобто Китай підтримує курник рівно настільки, щоб він плекав надії і не вилазив з війни в Україні, яка вже завдала настільки тяжких збитків курнику, що якби він зупинився просто зараз, йому знадобилося б не менше 20 років (за оцінками фахівців), щоб повернутися на довоєнний рівень. Але дезінтеграція економіки під ударами України триває, і яма поглиблюється. Так от, Китаю вигідно, щоб яма ця виявилася якомога глибшою з тим, що коли курник у неї впаде, не було шансів звідти вибратися. При цьому Пекін чіпко тримає руку на пульсі курника і найкраще знає, наскільки той близький до фіналу.

Безумовно, при погляді на таку перспективу постає питання про те, що і як робити в момент, коли курник уже безумовно полетить у ним самим викопану яму. Китай контролює цей процес і розуміє, що за якийсь час до того, як це станеться, слід вирішити ключові питання про те, кому і які активи відійдуть у такому випадку. Адже якщо 50 років тому Сибір був глухим кутом, то тепер це цілком солідне вмістилище корисних копалин, на які Китай, хоч і акуратно, але вже роззявив рота. Москва не має коштів і можливостей освоїти це самостійно, а в Китаю всього цього – з надлишком, і він оприбуткує все швидко і конкретно, і що найголовніше – не штовхаючи курник у спину. Жодного тиску. Все це прийде до рук Пекіна з дудками, барабанами та піонерами, просто своїм ходом. Але зрозуміло, що в такому разі величезне надбання може стати тригером для конфлікту з тими самими Штатами вже не за курник як такий, а за контроль над ресурсами, які безумовно посилять Китай. І тут треба «не пересолити обличчям», а тому – треба заздалегідь обговорити зі Штатами параметри освоєння нових можливостей так, щоб це не виглядало як посилення проти когось, з одного боку, а з іншого – щоб не зіткнутися лобами в момент поділу шкіри здохлого ведмедя.

Ще раз нагадаю: саме ця конструкція версії – не моя, але просто припустімо, що насправді предметом переговорів була саме ця тема, а все інше – імітація. В такому разі багато що стає на місце. Тромб справді міг сказати про те, що питання того ж Тайваню поки що можна винести за дужки, бо на підході набагато жирніша здобич. І що найголовніше – здобутки саме такого характеру Тромб цілком може видати за власне досягнення, і тому його бізнес-структури можуть одержати «право першої ночі» просто без питань.

А, між іншим, там ідеться про великі родовища газу, нафти, золота, алмазів, ті ж рідкісноземельні елементи, про які прутін мав необережність розповісти Тромбу. І все це можна буде взяти практично задарма. Але через те що в Сибіру розміщено і великі активи ядерної зброї, а також потужності з її виробництва, все це треба було хоча б загалом розділити між Китаєм і США. І в такому разі зрозуміло, чому обидва лідери виявилися задоволені переговорами. Не з яловичини ж радіти?

У цю лінійку вбудовується і візит прутіна до Китаю. Адже навіть ЗМІ курника писали про те, що вояж було організовано з ініціативи Китаю. Прутін вирішив, що Сі таки дозрів для підписання контракту на будівництво «Північного потоку – 2», тому і взяв із собою шоблу на чолі з Міллером, але, як з’ясувалося, нічого цього там взагалі не обговорювали, а Сі розповів прутіну щось важливе настільки, що після повернення до москви царю навіть і розповісти не було чого про те, навіщо його викликали в Китай. Словом, це – версія, але вона дає змогу подивитися на ситуацію дещо з іншого боку. Можливо, не з цього і не так, але – з іншого, а це вже саме по собі має цінність.

(Далі буде)